Новим директором Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка на початку березня став Богдан Тихолоз. Він літературознавець, франкознавець, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка. На цю посаду було оголошено відповідний конкурс, на який пан Богдан прийшов із програмою «Дім Франка — це живий музей цілого чоловіка». І цей заклад він бачить передовсім як дім науки, муз, діалогу та родини.
Отож новому керівникові дуже хочеться, щоб музей був не лише меморіальним будинком славетного письменника, вченого, громадського та політичного діяча, а й домом, де було б затишно, привітно, тепло його відвідувачам. А таке місце пов’язане, звісно, із тваринами. Зваживши на це, музей також оголосив конкурс, можна сказати, посадовий, щоб знайти охоронця — кота.
З різних спогадів, інших джерел відомо, що хатні тварини були у Франковому помешканні. Діти письменника приносили додому немічних, зранених пташок, лелека з переламаним крилом ходив по хаті, жили тут черепаха, собаки. Був, каже Богдан Тихолоз, і кіт. Рудий, якого Іван Франко дуже любив. Тварина сідала йому на плечі, вмощувалася на коліна, гріла покручені поліартритом руки господаря. Іван Якович рудька називав своєю пічкою. Образ письменника, схиленого над письмовим столом, а на плечі у нього муркає-воркоче кіт — дуже рідний, близький, теплий. Він, переконаний пан Богдан, аж ніяк не принижує Франкову геніальність, а робить її зрозумілішою.
Безперечно, кота до музею могли принести самі працівники. Однак вирішили вдатися (і цього не приховують) до промоакції. Як годиться, оголосили конкурс на вакансію кота-охоронця, виписали чимало кваліфікаційних вимог до претендентів. Були принципові побажання, як-от мурчик мав бути молодим, лагідним, чоловічої статі й рудого окрасу, бо саме такий жив у будинку Івана Франка. «Кандидатів або їхніх офіційних представників людської породи» просили зголошуватися в соцмережі чи до музею. Надійшли світлини та інформація про понад 20 котів-претендентів зі Львова, Києва, Харкова, Івано-Франківська, Житомира. Із цих фотографій обрали трьох лідерів. З’ясувалося, що два з тієї трійці — один котик, сфотографований з різними бантиками. Переможцем став шестимісячний рудик Арчі, який виріс у львівських підвалах, чотири місяці провів у ветеринарній клініці. Тепер Арчі вже має нову кличку — Мурлика. Знаємо, що саме так називається кіт із Франкової казки «Лис Микита». На жаль, як твердить Богдан Тихолоз, у тих спогадах про Івана Яковича, що до нас дійшли, точних відомостей, як кликав свого кота письменник, не зафіксовано. Можливо, це ще вдасться з’ясувати, бо франкознавці у пошуках.
Ми в Google+