Посадка марсохода Perseverance («Наполегливість») відбудеться о 22 годині 53 хвилини за київським часом. Трансляція розпочнеться о 21.15 (на сайті NASA, в YouTube і на всіх найбільших соціальних мережах). Дотик станції до марсіанської поверхні можна буде спостерігати і чути практично наживо – із запізненням на три хвилини, за які сигнал з Марса досягає Землі. Perseverance оснащений камерами і мікрофонами, тому висококласне шоу практично гарантовано.

Ви зможете подивитися вхід в атмосферу, спуск і приземлення Perseverance (EDL) – найризикованішої частини місії марсохода, яку деякі інженери називають «сімома хвилинами жаху» – в прямому етері на сайті NASA.

Звичайно, завжди є ймовірність, що щось піде не так, але в даному випадку вона невелика. NASA, а точніше її підрозділ Jet Propulsion Laboratory, що спеціалізується на міжпланетних місіях, в цьому тисячолітті успішно веде всі марсіанські проєкти.

«Поспішаю вас запевнити, що Perseverance знаходиться у відмінному стані. Всі його системи готові до посадки», – заявила Дженніфер Тропсер, заступник керівника Лабораторії реактивного руху NASA.

Марсохід «Наполегливість»

Приблизно раз на два роки Земля і Марс опиняються у найбільш вигідному положенні один до одного для запуску місій: відстань між планетами у цей період мінімальна – лише 56 мільйонів кілометрів.

Останній раз таке вікно для запусків відкрилося в липні-серпні 2020 року. У цей період до Марса стартували відразу три космічні місії – американська, китайська та з Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ).

30 липня 2020 року з космодрому на мисі Канаверал до Марса вирушила ракета Atlas 5 з марсоходом Perseverance. Це не просто черговий марсохід. Perseverance починає одну з найскладніших і дорогих місій в історії світової космонавтики, яка передбачає доставку марсіанського ґрунту на Землю (Mars Sample Return Mission, MSR). Якщо все пройде успішно, ця місія завершиться через 11 років після початку, у 2031 році.

Perseverance схожий на свого попередника Curiosity, який працює на Марсі вже восьмий рік. Їх відмінність тільки в компонуванні. Наприклад, у Perseverance немає довгої механічної руки, а бур значно менший і є частиною приладу SHERLOC. Він ховається безпосередньо в механічній руці марсохода, а внутрішній простір ровера використовується для зберігання зразків. Під час своєї роботи Perseverance збиратиме зразки марсіанського ґрунту в спеціальні герметичні металеві «пробірки», а потім залишить їх у спеціальному місці. Через кілька років там повинен буде приземлитися ще один апарат, який збере пробірки і помістить їх у модуль, завданням якого стане доставка зразків марсіанського ґрунту на Землю. Спусковий апарат другої місії (він поки що не має назви) приземлиться на Марс у 2028 році.

Чому не можна використовувати для цього Perseverance? Вчені побоюються, що до моменту прильоту нової місії цей марсохід вже може бути непрацездатний. Радіоізотопний термоелектричний генератор – основне джерело енергії Perseverance – розрахований на 14 років роботи. Але скільки в реальності працюватиме ровер в умовах Марса, ніхто точно сказати не може.

Так як головним завданням нової марсіанської місії стане пошук найбільш цікавих і перспективних зразків ґрунту, які згодом можуть бути вивчені в земних лабораторіях, для посадки місії був обраний кратер Джезеро.

Схема посадки марсохода

Джезеро – це басейн, в який, на думку вчених, стародавня річка впадала в озеро і відкладала намул у формі віяла, відомого як дельта. Вчені вважають, що в навколишньому середовищі тут, ймовірно, збереглися ознаки будь-якого життя, що було тут мільярди років тому, але в Джезеро також є круті скелі, піщані дюни і поля валунів, що ускладнить посадку ровера, повідомляє Reuters.

Крім ґрунту Perseverance вивчить марсіанську атмосферу з вельми практичною метою: дослідження стосуватиметься можливості отримати кисень з двоокису вуглецю, яким багате марсіанське «повітря».

Ще однією інновацією американського марсохода є встановлений на ньому перший в історії позаземний вертоліт Ingenuity («Винахідливість»). Дрон оснащений двома гвинтами діаметром понад 1 м. Вони обертатимуться зі швидкістю 2400 обертів на хвилину – набагато швидше, ніж у земних гелікоптерів. Передбачається, що це допоможе компенсувати високу розрідженість марсіанської атмосфери. Вертоліт буде злітати з марсохода для розвідки всього на кілька хвилин, а потім повертатися назад для підзарядки.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»