Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»

Якими у майбутньому будуть попит на професії та ринок праці? Цьому було присвячено круглий стіл в Національній академії наук України, організований Радою підприємців при КМУ та Конфедерацією роботодавців України за підтримки Інституту професійних кваліфікацій. Його завданням, як повідомляє прес-служба Української аграрної конфедерації, було розробити дієві пропозиції для законодавчої та виконавчої гілок влади. У дискусії взяли участь депутати Верховної ради, експерти, представники міністерств, асоціацій роботодавців, рекрутингових агентств та міжнародних і громадських організацій.

Йшлося про те, чи відповідає ринок праці та професійна освіта сучасним економічним викликам. На думку народного депутата, голови Ради підприємців при КМУ, президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, наша держава зіштовхнулась із великою проблемою – черговою хвилею трудової еміграції, яка вже позначається на темпах економічного розвитку.

За словами Леоніда Козаченка, свого часу Україна могла пишатись значним потенціалом у галузі космічних технологій, літакобудування, комп’ютеризації, генної інженерії. На жаль, сьогодні усе це майже втрачено. За таких умов Україні залишається експортувати лише grains та brains (з англійської – зерно та мізки), – зауважив депутат.

Брак робочих рук – це не єдиний виклик, який стоїть перед країною. В умовах кризи необхідні також структурні зміни в сфері освіти. Нині кількість вищих навчальних закладів в Україні перевищує загальноєвропейську статистику. Але чи відповідає набір освітянських кваліфікацій та рівень знань у вишах сучасним потребам іноваційного розвитку нашого суспільства та появі нових технологій? Це питання залишається відкритим.

Ринок ноу-хау розвивається космічними темпами і через 20 років рівень кібернетизації виробництва сягне 80%. Протягом цього проміжку часу до 50% усіх нині існуючих професій можуть зникнути внаслідок так званої дижиталізації та інших промислових інновацій. А це в свою чергу скоротить попит на робочу силу.

Радикальних змін зазнають і засоби виробництва, і економічний уклад, – вважає Леонід Козаченко. Щоб переконатися в швидких темпах, якими змінюється сучасне сільське господарство, достатньо відвідати найбільшу в Україні та Східній Європі виставку Агро-2018. Там представлені сучасні трактори та комбайни, які управляються дистанційно. Повністю комп’ютеризований комбайн може ефективно працювати без комбайнера цілодобово, визначати кількість та якість зерна. Після потрапляння зібраного врожаю на зерносховище власник отримує весь спектр необхідної інформації без втручання людського фактору.

Вже виникли цифрова агрономія та цифрова ветеринарія, оптимізуються усі технологічні процеси, як у виробництві та переробці сільгосппродукції, так і в управлінні фінансовими та людськими ресурсами. Тут працюють нові фахівці, але цих професій в Україні ще немає. Держава не формує нового класифікатора професій.

Тому наразі дуже важливо розробити правила, за якими основні учасники процесів зміни назв і змісту професій будуть не шкодити інтересам одне одного (як, наприклад, сталося з професією «автослюсар», яку зараз змінюють на «слюсар рухомих машин» без узгодження цього питання з роботодавцями й іншими учасниками ринку праці), і розробити механізми взаємодії цих учасників з метою узгодження змін.

– Брак професіоналів та неефективна система освіти, а значить, і ринок праці, тільки стають перешкодами на шляху розвитку України. Виконавча влада має збагнути просту істину: без кадрів не буде й реформ, – і прийняти відповідні рішення, – зауважив Леонід Козаченко.