Один із них — полтавський пенсіонер Євген Логвінов, за фахом він інженер-електрик. Перший екран він виготовив разом зі своїм сином на кошти, які дав йому знайомий підприємець. Потім люди, побачивши їхню роботу, почали вже довіряти і допомагати грошима.

— Я по телебаченню побачив, що роблять такі захисні екрани. В Інтернеті знайшов телефон автора розробки. Це Анатолій Огнєв із Кременчука, який уже зробив більше десяти комплектів, що були обстріляні на полі бою з РПГ-7 і визнані надзвичайно ефективними. Перші комплекти, до речі, він робив просто у себе в гаражі. Я поїхав до Анатолія у Кременчук, він усе розповів, показав що й до чого, і я почав працювати. Зараз уже третій екземпляр роблю самостійно, якщо виникають питання — звертаюся до нього.

За словами Євгена Івановича, після того, як полтавські умільці виготовлять певну кількість екранів, вони разом їдуть у зону АТО і там, прямо на місці, їх встановлюють на корпуси БТРів. Перший раз на позаминулому тижні поїхали в Горлівку, встановили захист для Нацгвардії. Минулими вихідними він їздив у Чугуїв, встановив решітки на бронемашини Нацгвардії для дислокованої там мотострілецької частини. Вони прибули туди о 19 годині вечора, їм сказали, що завтра ця частина вирушає на передову, тож довелося всю ніч працювати, але до 9-ї ранку два БТРи «вдягнули» у захист.

Вони їдуть на ті ділянки фронту, куди їде машина. Якось їх підвезли рятувальники, а було й таке, що «підкинув» протодиякон української православної церкви. На місці майстри вже розшукують командирів, які надають їм свою техніку для обшивки.

Пенсіонер говорить, що йому допомагають кілька людей. На виготовлення захисного екрана іде до трьох днів, а процес встановлення, без перекурів і перерв на обід, займає десь 12 годин. Вартість виготовлення одного щита — 5 тисяч гривень. Арматуру він купує на металобазі.

Недавно в області захисні решітки почав виготовляти ще один колектив, а в Україні такі патріотичні бригади працюють і в Одесі.