Андрій МИХАЙЛИК, 
кінорежисер,  що понад 20 років фільмує унікальну природу українських Карпат, 
для «Урядового кур’єра»

Те, що відбувається останнім часом в українських Карпатах, нагадує зведення з фронту. Недавно соціальні мережі розірвало фото і коментар Василя Філіпчука: «Світлина з рідних Чернівців. Сотні вагонів з необробленою деревиною стоять у черзі, щоб потрапити до Румунії. Старожили кажуть, що такої дикої вирубки не було ніколи». Тож «чернівецькі лісівники бережуть лісофонд» якось дивно.

Зелені легені Європи деякі «спеціалісти» розглядають виключно як лісосічний фонд. На місцевому рівні отаке «лісокористування» аргументують турботою про потреби громад. Однак світова практика свідчить: розвиток територій можливий лише на засадах сталого розвитку. Тобто, задовольняючи потреби теперішніх поколінь, слід дбати про нащадків.

Надзвичайно важливу роль у сталому розвитку краю відіграють зокрема національні природні парки.

Скажімо, в Австралії екотуризм щорічно забезпечує країні прибуток у 23 мільярди, в Німеччині — майже 14, у Кенії — приблизно 750 мільйонів доларів на рік. Такі перспективи реальні для наших карпатських НПП.

Та чи поїде турист милуватися місячними ландшафтами лисих гір, а інвестор хіба реалізуватиме масштабний туристичний проект у такій розрусі?

Саме влада зобов’язана створювати сприятливе бізнес-середовище для розвитку туризму, підтримувати адміністрації недавно створених національних природних парків. Але для цього слід мати стратегічне бачення на перспективу, а не відчувати себе тимчасовими на керівній посаді. Для латання бюджетних дірок збільшенням заготовленої «кубомаси» великого розуму не треба. Найпростіше оголосити лісозаготівлю майже безальтернативним джерелом «світлого майбутнього» горян. А позитивні приклади поряд: після побудови курорту «Буковель» почала стрімко розвиватися Яремчанщина. Може, там живуть «не такі» гуцули, як у Путилі чи Вижниці? Або візьмемо Закарпаття. Чому сільські громади буквально просяться увійти до складу НПП «Синевир»? Бо адміністрація парку тісно співпрацює з місцевими владою та громадами.

Однак більшість НПП через складну ситуацію у країні і недостатнє фінансування не здатні ефективно розвивати свій потенціал. Тож на допомогу паркам приходять громадські організації. Наприклад, третій рік поспіль ГО «Українське товариство охорони птахів» за фінансової підтримки Франкфуртського зоологічного товариства (Німеччина) впроваджує проект «Збереження карпатських пралісів». Через передачу в парки автомобілів, квадроциклів, оргтехніки тощо проект посилює фінансово-матеріальну спроможність НПП. Екологи ставлять за мету врятувати від знищення якомога більше пралісів, розпорошених карпатськими горами. Саме ці острівці незайманої природи слугують кістяком екологічної стабільності Карпатського регіону. Проектна команда налагоджує співпрацю з лісівниками Франківщини, Закарпаття. Чого не скажеш, на жаль, про Буковину.

Найближчим часом у Карпатах запрацює ще один природоохоронний проект, який профінансувала німецька сторона. Європейці не альтруїсти і вміють рахувати гроші. Але їм конче потрібні карпатські ліси-легені, аби Європі було чим дихати.