Строкова військова служба, згадує Євген на псевдо «Спецназ», дається нині взнаки у трьох аспектах. У президентському полку його навчили тягнути ногу, широко крокувати й ходити впродовж тривалого часу. Усе це разом додало фізичної витривалості. А для солдата розвідувальної роти то вельми корисне надбання.

Строкова військова служба, згадує Євген на псевдо «Спецназ», дається нині взнаки у трьох аспектах. У президентському полку його навчили тягнути ногу, широко крокувати й ходити впродовж тривалого часу. Перед повномасштабним вторгненням росії в Україну і в перший його період Євген встиг попрацювати зварювальником у будівельній фірмі. Допоки ТЦК не мало потреби в послугах хлопця із Хмельниччини, він виготовляв продукцію оборонного призначення, зокрема протимінні трали і протитанкові їжаки.

У ДШВ він опинився за пів року. Фахову підготовку пройшов у 199 навчальному центрі, а спеціальну допідготовку — у школі розвідників. Прибувши в нашу бригаду, на бойові потрапив не одразу. У розвідроті свої вимоги, тож злагодження і ще раз злагодження. Лише в середині минулого літа Євген почав виконувати бойові завдання на запорізькому напрямку. Кількість виходів і операцій вже не рахує, каже, збився з ліку. 

Завдання розвідника в сучасних умовах змінилися, констатує розвідник­сапер. «Наявність дронів у супротивника потребує нових підходів і від нас. І ми, і вороги знають про вихід кожної групи. Ти лише вийшов, а БпЛА зафіксували пересування. Однак виявлення позицій ворога, тримання оборони до підходу штурмовиків ніхто не скасовував, — продовжує «Спецназ». — Виходили на підкріплення. А «язиків» брати не доводилося, як і стикатися з ворожою розвідкою. У стрілецькі бої вступав лише з піхотою окупантів».

В одній з таких сутичок на запорізькому напрямку зазнав мінно­уламкового поранення. Пів року лікування й реабілітації минули як одна мить, і Євген знов у строю — вже передає досвід іншим. 

«Глузувати з ворога й недооцінювати його не варто. Там воюють геть не дурні. Вони добре навчені, швидко адаптуються до нових умов. Це серйозний супротивник. Хоч, ніде правди діти, дебільних штурмів у них також вистачає»,  — визнає Євген.

За час перебування на війні «Спецназ» багато чого навчився. І хитрощів, і мудрості. Одне з головних надбань — уміння долати страх: «Боятися — це нормально. Острах є майже завжди. Однак треба навчитися його прикручувати на мінімум. І тоді все виходить. Адже розумієш, навіщо ти тут і заради кого».

Юрій МЕДУНИЦЯ, офіцер служби зв’язків з громадськістю 46 оаембр, ДШВ ЗСУ. 
Фото автора