Історія про Тараса Остапчука, який на початку широкомасштабного вторгнення рф відкрив кінгстони і втопив в Іспанії розкішну 50-метрову яхту російського олігарха, навесні 2022 року облетіла всі закордонні й українські ЗМІ. Суд виправдав українця, тож вже в березні 2022-го він став до військової служби в Збройних силах України. Нині 57-річний військово службовець працює в одному з підрозділів логістичного забезпечення ЗСУ і, згадуючи минуле, розповідає про теперішнє.
.jpg)
«Журналісти часто нагадують мені ту історію майже трирічної давності. Звісно, шкода, що не вдалося довести задумане до логічного завершення. Бо яхта «Леді Анастасія», що належить міхєєву, голові рособоронекспорту — одному з тих, хто спонсорував початок російської агресії проти України, — залишилася на плаву, хоч і в дуже пошкодженому стані. Але мене тішить те, як швидко відгукнулися європейські уряди і оперативно за арештували інше майно російських олігархів. Тобто мій жест відчаю поклав початок санкціям для спонсорів війни проти України», — розповідає Тарас.
Суд тоді виніс рішення: оскільки Іспанії дії українського механіка не завдали жодної шкоди, він може бути вільним і йому дозволено повернутися додому, в Україну. У свої 55 старший механік морських суден не був певен, що зможе бігати в окопах з автоматом, тож попросився в ремонтний підрозділ. Це був час, коли закордонні партнери активно постачали нам різноманітну техніку, а вправний майстер швидко знайшов своє місце у військовій частині, яка спеціалізується на ремонтах військової техніки та озброєння.
«Це дуже копітка робота. Якщо є необхідні запчастини та інструменти, можу за кілька днів відновити паливний насос чи двигун. Як старший механік на судні здобув досвід роботи з різними механізмами. За десять років уже міг їх розбирати й лагодити, що називається, із зав’язаними очима. У військовій частині почав з ремонтів танкових двигунів, а далі переключився на ремонти паливної апаратури», — каже майстер.
На жаль, на старому, ще радянському верстаті неможливо було досягнути потрібної якості ремонтів. Дізнавшись про проблему, волонтери придбали за кордоном сучасний стенд для регулювання паливних насосів, що значно пришвидшило процес і поліпшило результати ремонтів. Допомогли волонтери також і з придбанням ключів та інструментів під закордонну техніку.
Звісно, трапляється, коли паливну систему пошкоджено настільки, що відновити її вже неможливо. Тоді необхідні вузли майстри беруть із «донора»: такого самого автомобіля, призначеного для розбирання. Майстри називають це технічним канібалізмом. Але що поробиш? В умовах нинішньої війни повернути машини до роботи іншим способом буває неможливо.
Тарас як досвідчений майстер завжди береться за складну роботу. Наприклад, насос, з яким зараз працює, нестандартний. В Україні лише дві-три майстерні беруться за такий ремонт, бо треба мати спеціальне обладнання, інструменти від виробника. Але морока того варта, бо такі види БМП ми успішно використовуємо на фронті, їх навіть модернізують і переробляють під сучасніші бойові модулі.
Окрема тема — трофейна російська техніка. 2022 року її масово привозили на ремонти із фронту, особливо з-під Сум, Харкова та Херсона. Часто її було пошкоджено внаслідок бойових дій, але траплялись абсолютно цілі зразки лише із частково знятим обладнанням. Загалом епоха радянської техніки в нашому війську закінчується, тож новіші зразки на відновлення та розбирання виявилися зовсім не зайвими.
Утім, українські ремонтники нині значно більше уваги приділяють більш якісній, економічній та ефективній західній техніці. Механіки регулярно їздять на навчання за кордон, де опановують ремонти таких зразків, як, наприклад, броньована бойова колісна машина Bradly.
«Найбільша проблема — те, що ці машини не призначено для ремонтів. Згідно зі стандартами НАТО, пошкоджений двигун треба зняти і замінити новим, у Європі й Америці ніхто гайки не крутить. Але в нашому разі неможливо чекати кілька місяців на новий двигун, та й катати його через океан і назад — неприпустима для нас розкіш. Тому ми почали самостійно опановувати ремонти цих двигунів», — уточнює Тарас.
Гарною підмогою в цій справі стало знання майстром іноземних мов, зокрема технічної термінології. Він каже, що переклади інструкцій некоректні, тож краще переглядати інструкцію в оригіналі. Він спілкується з колегами за кордоном, питає поради у складних ситуаціях: має більш як сорокарічний досвід роботи із «залізом», однак технічний прогрес не стоїть на місці.
Ремонти двигунів Bradly Тарас Остапчук опанував одним з перших в Україні, вже поставив у стрій кілька цих броньованих машин. Щоправда, складні ремонти все ще доводиться робити в Польщі, адже без спеціального обладнання цей двигун повністю розібрати неможливо.
«Нам би пересувну або стаціонарну майстерню. Я можу це все і сам зробити, дайте лише чим. У нашому приміщенні легко розмістилися б ще кілька спеціалізованих верстатів, і ми змогли б відновлювати власними силами на 10—15 відсотків більше двигунів Bradly, ніж тепер. Тут нічого складного, це звичайний двигун, принцип дії якого нічим не відрізняється від камазівського чи інших типів. Молодь швидко навчиться, і буде у нас уже цілий взвод дизелістів», — каже механік.
Досвідчений майстер упевнений, що він і його однолітки зможуть ще багато користі принести своїй країні та Силам оборони.
«Не думайте, що якщо вам 50+ і важко бігати та стріляти, ви нікому не потрібні. Від вас сьогодні залежить життя цих молодих хлопців на фронті, наших синів та внуків. Хто, крім вас, краще знає, як полагодити дизельний чи бензиновий двигун, як працює ходова колісної чи гусеничної техніки? Прийдіть і допоможіть! Не вмієте — навчимо. Рятуймо разом нашу державу, поки ще можна її врятувати!» — закликає він.
Валерій ШЕРШЕНЬ,
пресофіцер, майор ЗСУ,
Олена МОКРЕНЧУК,
пресофіцер, майор ЗСУ
Ми в Google+