Тернопільський драмтеатр ім. Тараса Шевченка, завершуючи черговий сезон, вирішив запросити шанувальників Мельпомени на ярмарок. І не на будь-який, а на Сорочинський. Бо це не просто торг, це радше життєвий коловорот, що закрутився-зашаленів розмаїттям народного дійства, витівок, оповідок, побрехеньок, гумору, музики, танців. Відчути його справжній дух, колорит, звісно ж, на сцені  допомагають герої знаменитої повісті Миколи Гоголя. Зібрав же їх тут режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила.

Такої вистави не могло не бути в Тернополі. Адже до Гоголя режисер уже звертався й добре знає, як твори письменника, які увібрали в себе український дух, вдячно відлунюють у серцях глядачів.

Нова вистава масштабна не лише за значенням, а й за форматом. За жанром це музична комедія. Пісні творили тернопільські автори — композитор заслужений діяч мистецтв України Юрій Кіцила, поетичні рядки належать заслуженому артистові України, виконавцеві ролі Солопія Черевика Олександрові Папуші.

Хоч український ярмарок, як на мене, можна сміливо називати ще одним жанром драматургії, бо природно об’єднує і драму, й комедію, як, зрештою,  водевіль, фарс, мелодраму. Це творчий полігон, де може вільно ширяти режисерська думка. В’ячеслав Жила так і вчинив. І кажучи його словами, у виставі звучать не лише нотки української давнини, а й сьогодення.

До того ж є робота чи не для всього великого акторського колективу театру. Адже у спектаклі чимало персонажів, багато співу, танців. Скажімо, донька головного героя Гоголівського «Сорочинського ярмарку» Солопія Черевика (його образ у виставі, крім заслуженого артиста України Олександра Папуші, втілив також актор Ігор Наконечний) Параска (актриси Світлана Вітрак та Юлія Хміль) розбагатіла одразу ще на двох сестер — Одарку та Анжелу. А чим марять молоді дівчата? Певна річ, вийти заміж за коханого. Свого щастя вони доможуться, пройшовши традиційно певні перепони.

Хореограф  заслужений працівник культури України Зіновія Бирда зізналася, що творити танцювальні композиції для «Сорочинського ярмарку» за бажанням режисера для неї було потрясінням, бо суперечило її творчим засадам. Але оговталася-таки, й як підсумок — «вийшла симпатична еклектика». А це означає, що поєднала, змішала, примирила латиноамериканську сальсу, американський рок-н-рол з українським народним танцем.

Танго парубки й дівчата теж танцюють, нехай і в шароварах та запасках. Без гарячого та запального танцю ромів також не обійшлося. Циган (артист Євген Лацік), безперечно, — мастак не лише мати з будь-якого діла зиск, а й добре танцювати. Пані Зіновія зауважує, що найважче було поставити цей танець, бо не всюди спершу вдавалося прорахувати «вісімку». Але номер вийшов, як кажуть у Тернополі, «першокласний». І перцю йому додав саме Євген Лацік. 

І танці, й пісні виконують під живу музику оркестру театру під орудою заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Кріля та Василя Драгомирецького.