Харківський художній музей презентує виставку пам’яті жертв Голодомору. Її було підготовлено за фінансової підтримки благодійного фонду «Дар». Основу експозиції становлять сучасні плакати харківських художників, членів Міжнародної асоціації дизайнерів-графіків «4й блок». Концептуальність у висвітленні теми свідчить про осмислення авторами причин і наслідків Голодомору 1932—1933 років, який зачепив майже кожну українську родину.

Плакати відіграють роль інформаційно-змістової та емоційної антитези представленим на виставці мальовничим творам із колекції музею, які датовано трагічними для української нації 1930-ми роками. Мистецтво в ті роки сумлінно працювало, створюючи для прийдешніх поколінь міфи новітньої історії України.

Як розповідають у музеї, полотно Івана Шульги «Г. І. Петровський серед колгоспників» (1931) ілюструє позицію офіційного радянського мистецтва, яке доносило до свідомості ідею успішної колективізації селянських господарств. Картина «Колгоспне жито» Миколи Бурачека 1930 року не може не викликати запитань, як на родючій землі стався не бачений у цивілізованому світі голод, що забрав, лише за документально підтвердженими фактами, до 4 мільйонів осіб дорослого населення. Відповіді на ці запитання, як тепер стало відомо, слід пов’язувати не лише з офіційною версією неврожаю-недороду, яка існувала 70 років, а саме із санкціонованими державою каральними заходами за недопостачання зернових, спрямованими на селянство. Образ колгоспниці, створений Петром Супоніним 1938 року, викликає щем у кожному серці, бо його сприймаєш узагальненням багатостраждального покоління наших бабусь, що зі щирими молитвами в серці, відповідальністю перед ближніми пережили голодне лихоліття.

Інформаційну складову виставки доповнить запланована демонстрація фільму Ганни Гін «Жорна голоду», який було створено 2008 року за спогадами жителів 17 районів Харківської області — вцілілих очевидців Голодомору.

ДОВІДКА «УК»

Харківський художній музей у 2008 році підтримав Всеукраїнську акцію «Запали свічку», приурочену пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років, виставковим проектом «Чорна рілля», який щоразу додає нові сторінки до Книги пам’яті нашого народу. Цей український Апокаліпсис ХХ століття складається з документів архівів, викладених у сучасних історичних виданнях і осмислених у художніх творах, із суворих, часом жорстоких фактів зі спогадів наших батьків і дідів, на чию долю випали роки тяжких фізичних і моральних поневірянь.