У важкі для країни часи музи не повинні мовчати. Так вирішили численні естрадні виконавці, які, об’єднавшись у творчі бригади, вирушили на фронт підтримати наших бійців. Та не менш важлива нині для суспільства роль інших мистецьких жанрів, надто класичної музики, яка давно довела свою здатність позитивно впливати на фізичний та психічний стан особистості.

Те, що люди нині хочуть слухати класику, на власному досвіді переконалися диригент симфонічного оркестру Дніпропетровської обласної філармонії, переможець Всеукраїнського відкритого рейтингу популярності «Колесо фортуни» в номінації «Найкращий молодий диригент» Наталія Пономарчук та скрипалька, яку за віртуозну гру називають українським Паганіні, Богдана Півненко. Для свого спільного концерту напередодні 8 Березня у столичному Жовтневому палаці, як за звичкою кияни називають Міжнародний центр культури і мистецтв, вони вирішили обрати кращі зразки класичної святкової музики.

— Ці композиції сприймаються без інтелектуальної напруженості та спеціальної підготовки, — розповідає Наталія Пономарчук. — Це вічна музика, яку потребують слухачі в будь-які часи. У програмі — твори видатних композиторів: Бізе, Штрауса, Дворжака, Брамса, Чайковського, П’яццоли, Веббера, Гершвіна. Вони заохочують людину до емоційного релаксу. Це музика, що дає надію: все буде гаразд.

Пані Наталія впевнена, що справжня музика більше впливає на взаєморозуміння між людьми, ніж слова. Вона розповідає, що на концертах у філармонії, куди обов’язково запрошують поранених бійців і тих, хто проходить реабілітацію, виступають і російські виконавці, щоб у такий спосіб висловити протест проти загарбницької політики очільника своєї країни. Один з них відбувся через деякий час після Іловайського котла. Московський піаніст звернувся до публіки і попросив вибачення за скоєне росіянами. Він заявив про свою солідарність з Україною, побажав, щоб наша країна стала європейською державою та позбулася імперського впливу. І почав грати Рахманінова. Та так, що бійці аплодували йому стоячи.

Звучатимуть на концерті в Києві і твори українських композиторів. Скажімо, композиція Мирослава Скорика «Мелодія», яка дуже популярна серед світової аудиторії. Богдана Півненко, активний пропагандист української музики за кордоном, розповідає, що на одному з недавніх фестивалів в Італії організатори самі забажали включити до програми українську музику.

«Після виступу до нас підходили панянки в діамантах і шубах і казали: ми мандруємо країнами Європи, проте ніде не чули цих творів (їх дуже вразив Скорик). Чому? А спробуйте пробитися на розкручені частоти радіо, аби вони ставили нашу музику, — відповідала я їм. — А ось коли наприкінці 2013 року разом з моєю піаністкою давали концерт у Харкові, організатори непокоїлися, що ми збираємося грати суто українську музику. Та даремно. Слухачі плакали, аплодували, не хотіли розходитися… Гадаю, що люди на сході та півдні України нині відкривають для себе нашу культуру, вона допомагає усвідомити, хто ми є і що з нами відбувається. Бо ця музика нам генетично близька. Вона не залишає байдужим нікого», — впевнена скрипалька.

Cергій ДМИТРУК
для «Урядового кур’єра»