Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

У Києві і Брюсселі цими днями на найвищому рівні обговорювали питання безпеки та шляхи протидії російській агресії. В українській столиці ці теми звучали під час переговорів високопосадовців з держсекретарем США Ентоні Блінкеном, який перебував в Україні з офіційним візитом. А у Брюсселі загострення ситуації на українсько-російському кордоні стало однією з тем засідання Європейської Ради на рівні міністрів оборони. Про те, як зробити Україну сильнішою і витривалішою у протистоянні російській гібридній війні, говорили і під час вебінару «Рух вперед: Україна на шляху до НАТО» учасники з Вашингтона, Києва та Брюсселя. Вебінар було організовано брюссельським представництвом Німецького Фонду Маршалла Сполучених Штатів, до участі у якому було запрошено віцепрем’єр-міністерку з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгу Стефанішину.

Правильні сигнали для Москви

Російську зовнішню політику визнано глобальною загрозою європейськими та євроатлантичними структурами. І це не лише реакція на ситуацію в Україні, а віддзеркалення сучасних геополітичних реалій. На думку Ольги Стефанішиної, Росія добре знає, як розхитати європейську єдність в ухваленні складних рішень і вправно цим користується. Урядовиця вважає, що відтягування початку переговорів про надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), що слугує надання країні статусу кандидата на вступ до альянсу, – меседж Росії про те, що в НАТО рахуються з думкою Кремля щодо політики відкритих дверей. «Водночас, оголошення про початок таких переговорів Москва сприйме як сигнал, що трансатлантична єдність непохитна і що думка Росії в НАТО нікого не цікавить», – сказала віцепрем’єрка.

Вона навела приклад з історії відносин України та ЄС. Протягом останніх десяти років Кремль намагався підірвати довіру європейців до Києва як надійного транзитера газу для просування проєкту з будівництва газогону «Північний потік» в обхід України. «Проте, коли наша держава і ЄС почали формувати спільну позицію щодо транзиту газу і сказали «ні» російським маніпуляціям, Росія відступила. Цього ми чекаємо і від НАТО. Необхідно, щоб Москва чітко зрозуміла: вона не має жодних важелів для втручання у відносини НАТО з Україною чи Грузією», – заявила Ольга Стефанішина. Вона запевнила, що план щодо членства в НАТО у Києві сприймають не лише як гарні слова, а як план реформ, за яким «уряд розбудовуватиме державу і який зробить реформи незворотними». Віцепрем’єрка нагадала, що не вперше в історії «українські амбіції відкидаються Європою». Зокрема, це вже відбувалося у 1990 році, після ухвалення Декларації про незалежність України. «Ви, певно, пам’ятаєте, що США і деякі європейські країни не схвалювали цю ідею. А цього року ми святкуватимемо 30-річчя нашої незалежності», – зауважила Ольга Стефанишина.

В українському уряді добре усвідомлюють, що дорога до членства в НАТО лежить через реформи та системні зміни. За словами урядовиці, протягом останніх років Україна зробила у цьому напрямі значний прогрес. Вона особливо наголосила на рішеннях, ухвалених парламентом, щодо запуску реформи СБУ, обігу інформації з обмеженим доступом і приведення діяльності розвідувальних служб у відповідність до стандартів НАТО.
НАТО чекає завершення реформ

Для України, яка останні сім років живе у стані гібридної війни з Росією, безпекова та оборонна підтримка Заходу надзвичайно важлива. Саме ця підтримка, вважають політики та експерти, зупинила нещодавню ескалацію на українсько-російському кордоні, до якого, за інформацією Ольги Стефанішиної, Кремль стягнув близько 140 тисяч військових. Оперативна, згуртована реакція ЄС, НАТО, лідерів Німеччини, Франції, США та інших західних країн, санкційний та політичний тиск зупинили Кремль від намірів розпочати повномасштабну військову операцію з вторгнення в Україну.

Попри заяви Кремля про те, що навчання біля українського кордону нібито завершено і військові сили звідти відводять, вздовж лінії кордону на Донбасі і в окупованому Криму залишається близько 80 тисяч російських військових і техніка. «Ми ніколи не відчували ейфорії від заяв про відведення військ, бо занадто добре знаємо Росію. Тому розуміємо, що це тимчасова деескалація, яка сталася завдяки міжнародному тиску», – сказала віцепрем’єрка.

У Києві вважають, що під час саміту НАТО, який має відбутися на початку червня у Брюсселі, альянс міг би продемонструвати відданість політиці відкритих дверей і надати України ПДЧ. Проте, за словами колишнього спікера НАТО, нинішнього заступника помічника генсека альянсу Джеймса Аппатурая, наразі серед членів НАТО немає консенсусу щодо цього питання. Перша причина – можливі ризики для України. Адже ПДЧ не надає країні тих безпекових гарантій, які надає членство в НАТО. «Тому партнери стурбовані тим, що надання ПДЧ без безпекових гарантій підвищить ризики для країни, якій його буде надано», – пояснив Джеймс Аппатурай, додавши, що в альянсі «віддають перевагу практичному партнерству» з Україною, для якого є всі необхідні інструменти. Друга причина стриманого ставлення в НАТО щодо надання ПДЧ Україні – «реформи, які має бути завершено». Джеймс Аппатурай особливо наголосив на важливості антикорупційної реформи, без якої неможливо завершити реформу оборонного та безпекового секторів України.

Беручи до уваги слова представника НАТО, Києву не варто сподіватися на дипломатичні прориви під час червневого саміту. Проте, як сказала Ольга Стефанішина, незалежно від того, які рішення буде на ньому ухвалено, «ми продовжимо роботу над реформами», мобілізуватимемо підтримку Заходу, щоб весь час нагадувати Кремлю: він не має права впливати на суверенне право незалежної держави самій обирати свій зовнішньополітичний курс.