Про це йдеться в статті Каміли Карлайл в американському журналі для любителів астрономії «Sky and Telescope».
Полярна зірка, вона ж альфа зірка Малої Ведмедиці, далеко не найяскравіший об’єкт у космосі (вона відстає від чемпіона – Сіріуса майже на 50 позицій), але найцікавішим є те, що навколо неї ніби обертається все бачене нами зоряне небо, вона служить віссю цього обертання.
Насправді Полярна зірка – це система з трьох світил: головна, Полярна А, зірка-надгігант, навколо якої обертаються дві зірки менших розмірів – Полярна B і Полярна Ab (або P).
ПОРІВНЯННЯ РОЗМІРУ ЗІРОК:
Полярна зірка дуже зручна для орієнтування: напрямок на неї практично збігається з напрямком на північ (розбіжність всього близько одного градуса), а висота над горизонтом дорівнює географічній широті місця спостереження. Але таке привілейоване становище Полярна зірка займає лише останню тисячу років, і залишилося їй служити у цій якості ще тисячу літ. Її діаметр в 45 разів більший, ніж у Сонця, і, якщо б помістити їх поруч, вона була б у 2000 разів яскравішою за наше світило.
За часів, коли для фараона Хеопса будували піраміду (майже 2500 років до н. е.), найближче до Північного полюса неба перебувала альфа Дракона. З першого по 1100 рік н. е. полюс не був позначений жодною зіркою, так що фінікійці під час плавання користувалися всім сузір'ям Малої Ведмедиці як приблизним орієнтиром руху на північ. А після 3200 року місце Полярної зірки займе гамма Цефея. Справа в тому, що Земля обертається, і вібрує, як дзига, що от-от має впасти, тому її вісь у різні періоди вказує на різні зірки. Це так звана прецесія, періоди якої займають тисячі років.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+