Велосипед — синонім економії, та в наших містах це ще далеко не найпопулярніший вид транспорту. Впливають брак інфраструктури, слабке законодавче та правове регулювання, низький рівень культури учасників дорожнього руху. Щоправда, в Києві завдяки зусиллям ентузіастів велосипедного руху він поступово здобуває популярність. Та якщо, приміром, у Копенгагені на велосипедах пересуваються 45% жителів, то для Черкас і всієї України, статистика навіть не визначається. Однак можна помітити: молодь, особливо в невеликих містечках (де незручно й не звикли пересуватися громадським транспортом), не цурається двоколісних, створюючи моду на велосипеди.

Як особистим транспортом велосипедом користуються в усьому світі. Та якщо для деяких країн це часто вимушений захід (у людей нема змоги пересуватися інакше), то Європа пережила етап переходу громадян від забруднюючих повітря автомобілів до екологічних байків.

Серед українських міст найкраще розвинена інфраструктура у Львові. Там прокладено 30 км велосипедних шляхів і складено масштабний план розвитку до 2020 року. Велодоріжки є переважно в центрі, біля важливих будівель облаштовано велосипедні стоянки. Доріжки окреслено червоним кольором з позначкою велосипеда, деякі з них підвищено над рівнем дороги. Це зроблено для безпеки велосипедистів.

На вулицях наших обласних центрів поки що набагато більше розкішних автомобілів порівняно з такими самими за розмірами містами в Європі. «А що скажуть сусіди й колеги, якщо побачать мене на велосипеді?» — це питання відштовхує від двоколісного українців середнього віку й достатку. Якщо ж концепція розвитку велотранспорту враховуватиме престижну складову, — а це й популяризація завдяки прикладу лідерів суспільства, і велика піар-кампанія, і зручні та якісні інфраструктурні проекти — цілком можливо пересадити людей на двоколісний транспорт.

У районних центрах Черкащини чинник престижу відходить на другий план: мати сучасний велосипед за 2—14 тисяч гривень ще й як престижно, та не всім доступно. Більшість велотранспорту в селах та райцентрах родом ще із Союзу. Не змогли їх витіснити донедавна недорогі, але вимогливі в ремонті мотоскутери. Тож «України» й «Салюти», нав’ючені мішечком із картоплею, залишаються в глибинці універсальним транспортом. Вони показують, що не стільки престиж, а насамперед достаток впливає на вибір транспортного засобу. Данець-велосипедист має вибір, на чому рухатися, адже в гаражі в нього, напевно, стоїть ще й автомобіль.