Збірник життєвих історій видано у рамках проекту «Інтеграція через діалог», який став можливий за підтримки та фінансування Євросоюзу.

«Взагалі, основне завдання нашого проекту закладене У самій назві: «Інтеграція». У 2015-16 роках це було завдання номер один, особливо для дітей-переселенців. Але робота велась у кількох напрямках у відповідності до цільових груп проекту. Щодо учнів з непідконтрольних територій Донбасу і анексованого Криму, то значні зусилля були спрямовані на створення відповідного мікроклімату, забезпечення психологічного супроводу, допомогу в облаштуванні та вирішенні (в тому числі) побутових проблем для старшокласників, які намагалися продовжувати освіту в Україні, поступати у наші ВНЗ»,– розповідає про роботу проекту координатор Локального Центру громадянської освіти у м. Сєвєродонецьк Галина Кравченко.

За її словами, протягом останніх років проведено16 молодіжних академій, кожна з зустрічей стала спільною роботою над створенням численних проектів. До того ж, спостереження за спілкуванням новочасних «дітей війни» наштовхнули організаторів на думку, що можна з усіх їхніх болючих спогадів створити книгу про те, що вони пережили. І не для того, аби ці діти зайвий раз згадали свій біль, а щоб інші вчилися здатності співпереживати.

«І хоча важко шукати позитив у подібних речах, та все ж, юні автори відзначили: без війни не трапилося б і чималої кількості хороших речей, як от нових друзів, кохання і перспектив. І саме про це слід пам’ятати, аби знайти в собі сили жити далі», – зазначає Галина Кравченко.

Іванка МІЩЕНКО,
для «Урядового кур’єра»