Майбутнє Криму в Росії бачать винятково як військовий форпост. У Білокам’яній роблять усе для того, щоб відновити існуючу на півострові військову інфраструктуру й побудувати нову.

— Росії не потрібна така кількість населення, тим більше в умовах економічного занепаду, тож одне із прихованих завдань окупаційної влади — витіснення людей із Криму. Розпочали вони з кримських татарів не лише тому, що нам не довіряють, а й тому, що вважають нас своїми ворогами, — наголошує голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. — Звідси насильницьке викрадення і вбивство кримських татарів. Все це прокотилось Кримом влітку і восени.

Щоправда за останні місяць-півтора ці викрадення й убивства нібито припинились. Проте тривають арешти і переслідування кримських татарів. Створюються судові прецеденти, пов’язані із покаранням великої групи людей. Один із них — справа 13 травня 2014 року, коли тисячі людей зустрічали Мустафу Джемільова на кордоні. Тоді понад 2,5 тисячі чоловік прорвали адміністративний кордон. Окупанти вважають, що це державний кордон, і вже 130 людей покарано за ці дії. Багатьом виписали великі штрафи, а проти сімох відкрито кримінальні справи.

Окупанти почали переслідувати людей за події 26 лютого 2014 року. Того дня у Сімферополі відбувся масовий мітинг біля приміщення Парламенту Криму. За участь у тій акції заарештували Ахтема Чийгоза, який виконує обов’язки голови Меджлісу в Криму. Йому, за російським кримінальним кодексом, загрожує позбавлення волі до 10 років. За цією справою допитано вже 150 осіб. Кожен із них може стати обвинуваченим у цій справі.

— Говорити, що той мітинг підпадає під юрисдикцію російської судової системи, абсурдно навіть з їхньої позиції, — упевнений Рефат Чубаров. — Якщо вони вважають, що поширили свій суверенітет на Крим із 18 березня, то чому ж судять людей за участь у подіях кінця лютого? Тому можна говорити про те, що в Криму здатні судити людей за їхню діяльність у 1990-ті, можливо, у 1970—1980 роки. У нас дуже багато тих, хто був активним учасником антирадянського руху.

Можна ще наводити численні факти порушення прав людини, але як кримські татари, так і влада України й міжнародні організації не знаходять відповіді на запитання: як змусити окупантів дотримуватись прав людини?..