Промовистий епізод бойової роботи артилерійського розрахунку зі складу 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу ЗСУ поблизу Костянтинівки на Донеччині.
CАУ M109 — самохідна артилерійська установка калібру 155 мм американського виробництва, яка належить до родини M109 Paladin. Розроблена у США на початку 1960-х років, вона перебуває на озброєнні багатьох країн НАТО і пережила модифікації та оновлення. Версія M109 A3 — модернізація попередньої M109 A1, що з’явилася у 1980 роки. M109 A3 — одна з модифікацій САУ, які після початку повномасштабної війни 2022 року передали Україні країни-партнери, зокрема Норвегія.
Українські артилеристи активно використовують ці САУ на різних напрямках фронту насамперед як мобільну гаубицю далекої дії, що забезпечує точну та швидку артилерійську підтримку. Працюють з М109 А3 також і бійці артилерійського розрахунку зі складу 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу поблизу Костянтинівки на Донеччині.
Щойно артилеристам надійшли координати цілі й наказ відкрити вогонь на ураження. Готова до бою САУ повагом виповзає з ретельно накритого маскувальною сіткою глибокого укриття, яке артилеристи часом жартома називають норою, і готується до пострілу.
Глибокий котлован у зріст людини добре маскує установку, приховуючи будь-які ознаки вогневої позиції від ворожих безпілотників. Видно, що під час спорудження укриття хлопці працювали на совість, розуміючи, що від ретельно виконаної роботи залежить життя бійців розрахунку. САУ ховається в такій норі, немов великий грізний хижак у надійному барлозі, щоб у разі потреби раптово вискочити з-під землі й завдати окупантові неочікуваного удару. Так відбувається і цього разу — після отримання наказу М109 виборсується назовні, наводиться на ціль та виконує коман ду: «Гармата, постріл!»
«Це М109 А3 — норвезька високоякісна машина, але їх малувато», — розповідає механік-водій САУ Микола. Гарматою він задоволений і розповідає про неї як про живу істоту, що має власний характер і є не бездушною залізякою, а повноцінним членом бойового артрозрахунку зі своїми завданнями. Бійці ж розрахунку, каже Микола, справжні універсальні солдати, які можуть за потреби легко замінити один одного: навідник сяде на місце мехвода, а механік-водій впорається із прицілом.
«Раз на раз не випадає. Коли треба всім робити, то робитимуть усі. І не важливо, хто ти — механік, заряджаючий чи номер обслуги», — каже мехвод.
Лунає постріл — і з масивного дульного гальма гармати вириваються і розсіюються порохові гази. Потужність віддачі така, що багатотонна САУ аж присідає і ще трохи вгрузає в уже розтолочений гусеницями, але доволі твердий кряжистий ґрунт. Похитуються відкриті задні дверцята на кормі машини.
Після першого пострілу слід дочекатися інформації про координати влучання, щоб скорегувати вогонь і влучити в ціль. Щойно дані отримано, навідник вносить відповідні поправки — і гармата готова до наступного удару по ворогу. Влучність М109 А3 за професійної роботи артилеристів розрахунку надзвичайно висока. Дуже часто влучають у ціль з першого ж пострілу з холодного дула лише за наданими координатами і з урахуванням метеорологічних умов.
«Один-два снаряди — і все! Навіть з першого пострілу влучали в ціль — і всі були задоволені. Усі просто шоковані! Норвежці казали, що такого не буває, щоб з першого пострілу точно в ціль», — уточнює старший навідник Георгій. За його словами, відпрацьовувати настільки влучно вдається доволі часто. І хоча він сам жартома називає це совпадєнієм, насправді такий збіг зовсім не випадковість, а свідчення якості бойової техніки та зброї, боє припасів і підготовки артилеристів. Ось і зараз перший же снаряд, яким бійці вдарили у скупчення ворожої піхоти біля лісопосадки, влучив усього за десять метрів від визначеної цілі. Для відстані в десятки кілометрів, які подолав боєприпас, це мінімальна похибка.
«До цілі 10—20 метрів — це супер! Якщо в їхньому напрямку, то там трьохсоті в будь-якому разі були. Не знаю, як із двохсотими, але трьохсоті точно були», — впевнено стверджує артилерист.
Артилеристи показують на моніторі місце влучання. Гриб розриву осколково-фугасного снаряда поступово розсіюється, і можна побачити, що місце, де ще секунду тому були ворожі піхотинці, спорожніло: їх розкидало навсібіч вибуховою хвилею і, вочевидь, добряче посікло уламками.
«Осколково-фугасні, фугасні, касетні», — перелічує мехвод Микола боєприпаси, з якими доводиться працювати артилеристам. Снарядів, за його словами, цілком вистачає. Натомість бракує іншого — вмотивованих підготовлених бійців, готових підсобити й дати перепочити артилеристам, багато з яких на війні вже не перший рік.
«Снарядів вистачає, а от рук нам бракує. Було б набагато легше, якби було більше людей», — підкреслює боєць.
Ціль уражено — завдання виконано. Масивна бойова машина здійснює зворотний маневр, відкочуючись назад в укриття. Грізний хижак ховається в барліг, щоб самому не стати здобиччю для ворога. Вітер давно розсіяв хмарку порохових газів, і котлован під маскувальною сіткою знову став таким само непомітним для повітряних очей противника, яким був до початку виконання бойового завдання.
Ми в Google+