На одному форумі з питань розвитку вітчизняного АПК, що відбувся недавно в Києві, директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» академік НААН Юрій Лупенко наголосив: потенційним джерелом додаткових інвестицій для аграрної галузі є невикористаний потенціал внутрішнього ринку. Адже наразі обсяг споживання продуктів харчування в Україні набагато менший, ніж можна було б розраховувати за чисельністю населення та науково обґрунтованими нормами споживання.

За розрахунками науковців очолюваного Юрієм Лупенком інституту ємність внутрішнього ринку сільгосппродукції та продовольства можна збільшити на 233 млрд грн проти нинішніх 637,2 млрд лише за рахунок збільшення споживання продуктів харчування до раціональних норм. Ще на 147 млрд грн внутрішній ринок продовольства може зрости за рахунок розширення послуг громадського харчування. Ці кошти є потенційними внутрішніми інвестиціями у сільське господарство, переробку та торгівлю.

Втім, розширення ємності внутрішнього ринку, зауважує академік, може відбутися лише за рахунок істотного підвищення купівельної спроможності населення, яке поки що не в змозі харчуватись на рівні раціональних норм. Отут і заковика — звідки візьметься оте істотне підвищення?

На це запитання дає відповідь голова ради Національного банку України Богдан Данилишин на своїй сторінці у Фейс­бук: «…Вважаю за доцільне такі заходи: впровадження зниженої ставки ПДВ на продукти харчування, впровадження за аналогією з європейськими країнами максимальних торговельних націнок... забезпечення державного контролю за ціноутворенням на споживчому ринку України (відновлення роботи Державної цінової адміністрації)». На думку фінансиста, державне регулювання має бути спрямоване на те, щоб максимальна націнка на продукти у торговельних мережах не перевищувала 15% від ціни виробника, на інші товари — не вище ніж 30%, на імпортні товари — не більше ніж 30% від митної вартості.

Нагадаємо: до 2017 року державне регулювання цін поширювалося на дитяче харчування, хліб, борошно, цукор, крупи, м’ясо-молочні продукти, яйця, соняшникову олію та інші продукти. Нині ж, за даними голови Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, ціни на окремі складові борщового набору виросли на 180%, інші — на 40—50%. У Польщі ж, для прикладу, цей самий набір продуктів подорожчав у середньому на кілька відсотків.

Таку різницю експерт пояснює дуже просто: «В Європі ПДВ на продукти харчування в середньому становить 7%. Навіть такі заможні країни, як Франція та Німеччина, мають оподаткування продуктів харчування у 5—7%. А Україна — 20%». Таким чином, навіть за однакових цін виробників цінники в магазинах та на ринках України і Європи будуть різні. Ось де сидить наша купівельна спроможність!

Щодо того, який позитивний вплив на економіку справило б зниження ПДВ на продукти харчування, ми вже писали («УК» № 214 від 14 листопада), додатковий аргумент на користь такого заходу наводить науковець Інституту аграрної економіки Леонід Тулуш. За його словами, зниження ставки ПДВ на продовольство в Україні мало б сприяти вирівнюванню умов господарювання між офіційною та «сірою» аграрною економікою. Адже нелегальні та напівлегальні сільгоспвиробники не сплачують ПДВ, через це мають конкурентні переваги. Виходить, чесно працювати невигідно, а такого бути не повинно.

Мало того: великі вертикально інтегровані холдинги, які контролюють і виробництво, і переробку, і торгівлю, через той самий ПДВ мають переваги перед малими виробниками, які займаються тільки випуском продукції. Також певні види продукції, а саме м’ясо, молоко, овочі, виробляються у господарствах, які взагалі не сплачують ПДВ. То чому одні виробники мусять платити 20% податку, а інші, випускаючи такі самі продукти, — ні?

І, зрештою, та сільгосппродукція, що іде на експорт (перш за все, зернові) вимагає великих обсягів бюджетного відшкодування ПДВ. Менше буде податку — менше відшкодування, не кажучи вже про масові випадки фіктивного відшкодування, від яких потерпає державна скарбниця.

Щоправда, є й істотні заперечення: мовляв, зниження ПДВ та запровадження податку на виведений капітал спричинило б значний дефіцит бюджету. Принаймні, на початку, згодом цей дефіцит обернеться на прибуток. Та хто у нас заглядає у далеке майбутнє?.. До речі, знайти більш-менш вірогідні чи принаймні офіційні дані, який саме збиток прогнозується, нам так і не вдалося, лише деякі цифри від різних експертів, які мають суттєву розбіжність — від 5,8 млрд до 25—30 млрд. Здається, багато. Та все ж менше, ніж 380 мільярдів гривень потенційних надходжень від розширення внутрішнього ринку!