На думку керівництва Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), 90% усіх доріг у нашій державі потребують ремонту. Його не робили як слід і в мирні часи, тепер же, коли триває війна на сході, й поготів.
Укравтодор ще у першому півріччі 2014 року розробив Концепцію реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування. Вона передбачає чіткий поділ твердого покриття, по якому їздить автотранспорт, між центральними та місцевими органами влади. Укравтодор залишив собі 35 тисяч кілометрів шляхів державного значення (із 51,7 тисячі), більш-менш придатних для їзди, а органам місцевого самоврядування та громадськості в усіх областях віддав понад 40 тисяч кілометрів. І щоб усе це мало вигляд чесної угоди, вирішив погодити з регіонами Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування».
При цьому голова Держагентства Сергій Підгайний вважає, що нині повноваження та відповідальність центральних та місцевих органів влади у сфері дорожнього господарства, м’яко кажучи, незбалансовані. Окрім того, недостатнє фінансування галузі (останні 10 років становило лише 14—34% мінімальної потреби) призвело до того, що транспортно-експлуатаційний стан автомобільних доріг у регіонах не відповідає належному рівню та сучасним вимогам з навантаження.
Реформа передбачає цілковиту передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення в управління обласних рад, а у перспективі — на базовий рівень місцевим органам влади, які, отримавши дороги на баланс, матимуть змогу самостійно визначати напрями спрямування фінансових ресурсів і планувати дорожні роботи. Бо місцева влада, підкреслює Сергій Підгайний, «… краще знається на потребах жителів своїх областей, отже, яку дорогу необхідно відремонтувати в першу чергу, якими коштами та у який спосіб, визначатимуть краще за центр».
Звісно ж, краще. Але якби ж то у закарпатців, львів’ян, іванофранківців та одеситів (за оцінками фахівців, там найгірші в Україні автошляхи) були ці фінансові ресурси, які самостійно можна спрямувати на дорожні роботи. Голова Держагентства автомобільних доріг ще наприкінці липня 2014 року погоджувався, що до низової ланки з державних дорожніх субвенцій дійде мізер. І навряд чи сільський голова зможе відремонтувати дорогу за 5 тисяч гривень. Хіба що додасть до них кошти, зібрані з односельців.
Ми в Google+