Cтартував унікальний пілотний проект «Embedded journalists», головна мета — закріпити журналістів за військовою частиною в зоні АТО.

— Ми керувалися кращим досвідом щодо цього США, Ізраїлю, інших країн, — розповіла куратор проекту заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова.

Уперше практику прикріплення журналістів до військових частин стали застосовувати під час військової кампанії зі звільнення Кувейту від іракської агресії 1991 року «Буря в пустелі». Командування американської армії ввело практику «вбудовування» журналістів у свої військові підрозділи. З ними підписували контракт, згідно з яким журналіст отримував право вільного доступу до солдатів, офіцерів і командування, змогу брати оперативні коментарі, не чекаючи офіційних брифінгів. Журналіст брав на себе зобов'язання не розголошувати секретну інформацію і не заважати військовим виконувати завдання. За словами Тетяни Попової, саме за таким принципом побудований український проект «Embedded journalists». Між ЗМІ та Мін?оборони укладено відповідні угоди. Перші групи журналістів уже відпрацювали у військових частинах. Учора дві нові групи вирушили в зону АТО.

— Такий проект слід було зробити ще рік тому. Досвід перебування в армії вкрай потрібний для журналіста, адже тільки так можна зрозуміти і правильно висвітлити військові дії. Наприклад, спікер АТО Лисенко каже, що протягом доби з боку ворога було здійснено лише два обстріли. Складається враження, що це не так страшно. Але насправді ці обстріли тривають кілька годин без перерви. На початку війни на Донбасі журналісти намагалися потрапити в зону бойових дій самостійно, на рівні домовленості з бійцями. З досвіду знаю, що бійці дуже раді присутності журналістів. Зауважу також, що цензури військового

командування немає. Єдина заборона, яка стосується всіх журналістів, — це заборона показувати військові об’єкти і розташування військових частин, — розповів учасник першого тижня пілотного проекту від «Радіо Свобода» Михайло Штекель.

За словами радника міністра інформаційної політики Олександра Бригинця, журналістові важливо почути, про що думають бійці.

— Про це не дізнаєшся, побувавши на фронті кілька хвилин. А коли відчуваєш і переживаєш те саме, що й вони, тоді бійці тобі довіряють. Іноді журналіст на передовій — не просто репортер, він психолог, товариш. Тож його перебування в зоні бойових дій корисне не лише суспільству, яке отримує правдиву інформацію, а й для бійців, які це суспільство захищають, — вважає він.

У Великобританії є курси військових кореспондентів, у США проводять тренінги. В Україні поки що є домовленість про тренінги військових кореспондентів на полігоні Національної гвардії.

Ще одна нерозв’язана проблема — захист військових журналістів. За словами Тетяни Попової, за кордоном страхові поліси мають усі такі кореспонденти. Серед українських — тільки представники деяких великих телеканалів. Тож журналісти повинні вимагати від роботодавців запровадження обов’язкового страхування, вважають представники Мінінформполітики. При цьому його посадовці готові взяти на себе переговори між страховими компаніями і редакторами ЗМІ.