Розвиваючи здібності, Вероніка вірить в успіх. Фото з сайту kray.ck.ua

На перший погляд, семирічна Вероніка нічим не відрізняється від інших дітей: любить промчати з вітерцем на велосипеді, співати, танцювати, грати на фортепіано. Захоплюється математикою. Однокласники (а шкільних друзів у неї цілий клас) часом запитують, як їй вдається так багато читати, адже в них на це бракує часу. Вона відповідає, що книжки самі стрибають їй у руки, і відмовити їм вона не може.

Проте є в неї особливі захоплення, на які не шкода ні сил, ні часу: дівчинка вивчає акторське мистецтво. Їй подобається бути акторкою, хоче стати моделлю. Розуміє, що для цього потрібно багато працювати. Ось і відвідує музичну школу, де, крім гри на фортепіано, вивчає хорео­графію. Встигає займатися ще й вокалом та моделінгом. У вільний час знімає відео в мобільному додатку Like і планує створити власний інтернет-канал.

Скажете, нічого дивного? Можливо, для юної киянки чи дитини з іншого великого міста це й звичайна практика. Але Вероніка Могила живе у звичайному селі Гельмязів Золотоніського району на Черкащині. Можна сказати, у глибинці. Але як на свій юний вік уже багато встигла. Торік виборола титул «Золота принцеса України». Знялася в дитячому гумористичному кіножурналі «Байки». Стала моделлю каталога дизайнера Олени Білик Little Photomodel of the Ukraine, обличчям глянцю «Fashion Today: 100 найкрасивіших дітей України». Брала участь у п’ятому фестивалі «Діти за майбутнє України».

Для когось і цього було достатньо. Однак невгамовна Вероніка встигає бути ще й фотомоделлю для реклами одягу українського дизайнера Андре Тана і магазину турецьких меблів для дітей. Її фото знайдено у дитячому журналі та на обкладинці книжки «Енциклопедія дитячих талантів «Найвидатніші діти України», дипломом і медаллю якого її відзначили нещодавно.

Зрозуміло, першими успішними кроками Вероніка завдячує не тільки власній працездатності, а й допомозі тата і мами. Попри велику зайнятість, вони приділяють доньці посилену увагу. Мама Людмила Олександрівна, яка працює сільським головою, бере активну участь у кожному проєкті, який втілює Вероніка, допомагає добиватися успіху.

У курсі всіх доньчиних задумів і тато Віталій Володимирович, який працює в поліції. У звичайної сільської родини, як і в інших, багато щоденних клопотів. Однак тут уміють виокремити найголовніше і наполегливо йти до поставленої мети. І цим ламати стереотипи, ніби в селі людина не може самореалізуватися. Отож варто побажати, щоб усі задуми Вероніки успішно втілювалися.