Кого зараз можна здивувати таким ницим явищем, як шахрайство? Мабуть, нікого, бо з тими, хто виключно обманом живе за чужий рахунок, ми зустрічаємося мало не щодня. До того ж серйозні дослідники суспільної свідомості стверджують, що шахрайський (читай — паразитичний) принцип — вкрасти якомога більше чужого добра і постаратися уникнути відповідальності, — стає ідеалом для не такої вже й маленької частини громадян. Але остання новина з цього специфічного світу навіть на тлі сотень очевидних чи прихованих афер таки приголомшила багатьох обивателів, включаючи й певну частину бізнесменів. Йдеться про масштабну за обсягами і нахабністю справу так званих «продавців Хрещатика», яку нині розслідують столичні убозівці.  

Депутати Дніпропетровської облради схвалили створення ландшафтного заказника «Сухарева Балка» місцевого значення на території Межівського району (загальною площею 618,3 гектара). Серед рідкісних видів рослин тут, зокрема, є деревій тонколистий, белевалія сарматська, гіацинтик блідий, ковила волосиста, а тварин — черепаха болотяна, жаба гостроморда, квакша звичайна, ящірка прудка, гадюка степова східна тощо.
Представники флори і фауни занесені до Червоної книги України та інших важливих охоронних документів, в тому числі й міжнародних. Тим часом антропогенний прес тисне на природу нещадно, тому в області щороку для її збереження дедалі більше територій набуває статусу заповідних. 

На моєму вікні стоїть розмальований прадавніми українськими орнаментами глечик роботи опішненського майстра, лауреата Шевченківської премії Михайла Китриша. Все у цьому глечику незвичайне — намальовані на ньому казкові квіти, фарби, акуратне вушко. А сам виріб аж дзвенить, коли по ньому стукаєш легенько пальцями. Куди там китайському фарфору! Цей глечик дорогий мені не тільки тому, що досконало зроблений. Поглянувши на нього, живо уявляю самого гончара, який подарував мені це диво. Бачу його добре, як у святого обличчя, натруджені руки, чую лагідний, співучий голос: «Казали мені кияни: «Віддайте оці вази, глечики і баранів ваших керамічних у наш музейний фонд. Ви вже незрячий, то навіщо вони вам? Щоб тільки пилом дома припадали?» Їм і невтямки, що ці вироби мене на світі тримають…»  

Нині тут, як і в  усьому Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, домінує палітра жовтих кольорів. Вони радують очі і налаштовують душу на щемливі нотки. Бо не за горами вже  перший сніг, а за ним — і злі завірюхи-хурделиці. А поки що в зоопарку, який із гамірливого літнього періоду плавно перейшов під омофор художниці-осені, триває підготовка до зими.
Зміна керівника в цьому комунальному підприємстві, робота якого ще не так давно викликала чимало нарікань у громадськості, безумовно пішла на користь. Бо новий директор Людмила Денисенко не зі слів знає головні проблеми цієї специфічної частинки древнього Луцька. Адже із зоопарком пов’язала  18 років свого життя. Знання найтонших нюансів роботи дає змогу вчорашньому заступнику директора нині значно відповідальніше та ініціативніше керувати невеликим колективом, на піклуванні якого нині понад чотири  десятки видів тварин.

Близько трьох років тому Київ відвідав автор і натхненник «Сингапурського дива» Лі Куан Ю. Саме йому невелика острівна держава зобов’язана економічним процвітанням і славою регіонального фінансового й технологічного лідера. Під час зустрічі з Миколою Азаровим Лі Куан Ю, уважно вислухавши розповідь українського Прем’єра про наміри провести масштабні економічні реформи, відповів з променистою усмішкою, що добре освічені українці, на жаль, погано знають англійську мову, і це відчутно гальмує економічний розвиток України. До речі, однією з основ стратегії економічного розвитку Сингапуру, запропонованої свого часу Лі Куан Ю, стало загальнодержавне вивчення англійської мови. 

У селі Домажир на Яворівщині запрацював 25-й на Львівщині дитячий будинок сімейного типу. Четверо хлопчиків та дівчаток разом із батьками Галиною та Ігорем Розлуцькими обживають нову оселю, до якої невдовзі переїде ще четверо дітей. Хлопчики й дівчатка завчасно спакували речі, їм не терпиться якнайшвидше переселитися у новий просторий дім. 
 

До законопроекту «Про перевезення на таксі», запропонованого Міністерством інфраструктури, розробники готові включити пропозиції всіх учасників ринку таксоперевезень. Про це транспортне відомство заявило устами першого заступника міністра Костянтина Єфіменка. За словами високопосадовця, нині на ринку працює 220 тисяч таксі, з яких 170 тисяч — нелегальні. Далі миритися з такою ситуацією не збираються ні самі суб’єкти підприємницької діяльності, ні влада. 

Новостворений у складі Чернівецької обласної держадміністрації департамент екології та туризму розпочав свою роботу зі скандалу, який змусив занервувати не лише охочу до сенсацій громадськість, а й бувалих фінінспекторів і прокурорів. Головний еколог Буковини Борис Баглей звинуватив керівництво єдиного в країні державного форелевого рибоводного заводу «Лопушно», а заразом і Держрибагентство країни в розтринькуванні кількох мільйонів бюджетних коштів, які держава щороку  виділяє на зарибнення Дністра райдужною фореллю. Екологи вправно малювали своїм колегам з експлуатації природних ресурсів ще одну статтю з європейського законодавства — засмічення внутрішніх водойм чужорідними видами іхтіофауни.  

Львів і досі не оговтався після трагічної і безглуздої через людську недбалість смерть дворічного Дмитрика. А для родини цей біль вічний. Та життя продовжується, і в щоденних клопотах якось віддаляємося від того чорного дня, коли завмерли рідні, весь Львів і, зрештою, вся Україна в очікуванні з крихтами надії, що хлопчик живий, хоча з кожною хвилиною ті сподівання танули… 

На тлі визнаного всіма хронічного недофінансування потреб Збройних сил і копійчаних зарплат армійців повідомлення про мільйонні розкрадання з фонду грошового забезпечення військовослужбовців, скоєні посадовцями військових частин, звучать, м’яко кажучи, дивно. Проте «маємо те, що маємо», підтвердив днями на брифінгу в Генпрокуратурі заступник начальника слідчого управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Григорій Рябенко. Причому масштаби зловживань порівняно з «гражданкою» просто вражають, а обурюють ще більше.