За п’ять днів вакцину, яку минулого тижня доставив в Україну Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), розподілять по регіонах, повідомила журналістам на брифінгу в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. «Відтак на сайті міністерства буде інформація, скільки доз вакцини поїхало в конкретну область. Вакцину БЦЖ замовили в канадського виробника, вона прекваліфікована ВООЗ та виробляється в Болгарії», — сказала вона. До середини вересня, пообіцяла Уляна Супрун, останні дві вакцини, закуплені за кошти держбюджету 2015 року, доставлять в Україну. Загалом через ЮНІСЕФ Україна закупила 8 вакцин. 

Майже 40% території Коростишівського району Житомирської області (38,2 тисячі гектарів) займають ліси. Це багатство робить місцину  привабливою та популярною не лише для відпочинку (на знаменитому каньйоні поблизу Коростишева нині знімають навіть художні серіали), а й для бізнесу: вироби з деревини та лісоматеріали є одним із головних видів продукції, яку район постачає на внутрішній ринок та за кордон. Більшість  цієї продукції виробляють  на ДП «Коростишівське лісове господарство», яке працює з 1936 року.

Нині загальна площа держлісгоспу становить 24 810 гектарів, з яких 21 486 вкриті лісами. До складу підприємства входять п’ять лісництв, автоколона, лісопереробний комплекс у Мамрині поблизу Коростишева та нижній склад на залізничній станції «Степок». На території лісового господарства розташовано чотири об’єкти природно-заповідного фонду: «Галове болото», «Конвалія», «Боброве болото» та «Івницький парк». 

«Звідси до неконтрольованої території трохи більш як кілометр. Це вже так звана сіра зона. Вулиця Парусовка в Попасній упирається в селище Новоолександрівка, де, за мінськими угодами, ми, українські силовики, перебувати не можемо. Але й звідти до нас приходять люди по допомогу, — розповідає старший інспектор поліції Попаснянського райвідділу капітан поліції Дмитро Воронін. — Найчастіше їхні звернення пов’язані з розшуком родичів, які внаслідок бойових дій невідомо куди виїхали або перебувають в полоні у незаконних збройних формувань. Ми допомагаємо, як можемо. Ведемо розшук таких осіб».

Того дня, коли ми спілкувалися з капітаном, він приїхав на Парусовку, щоб під час чергового обходу нагадати людям, як поводитися під час обстрілів. Бо ситуація в зоні АТО загострюється. 

Стрічки ТОП-новин заполонили миколаївські події. У Кривому Озері поліцейські вбили чоловіка, в центрі Миколаєва хуліганять «мажори», активна громадськість мітингує за справедливість.

Тим часом у Миколаївському зоопарку отруїли сніжного барса. Гаспар, сніжний барс, «француз» помер протягом години. Тварині хтось кинув шматок отруєного м’яса. Він помирав, як собака, яку отруїли пігулками. Корчився, бігав по клітці з піною у роті на очах у відвідувачів. Вони й повідомили дирекцію про барса. Директор був на місці за мить.  Допомогти вже не можна було. Красива, благородна, унікальна тварина загинула. «Помер Гаспар. Наш сніговий барс. У мене на очах. Його отруїли. У мене немає слів. Працює поліція», — написав у соцмережах директор Миколаївського зоопарку Володимир Топчій. 

Реформа митниці найбільш очікувана. На цьому переконливо наголошував міністр фінансів Олександр Данилюк, схвалюючи чергове нововведення на митниці — «єдине вікно», що значно спрощує та пришвидшує митне оформлення, мінімізує людський фактор. Нарешті одна з найефективніших у світі електронних систем обміну даними на митниці під час імпортно-експортних операцій чи транзиту (йдеться про митний, санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фітосанітарний, екологічний, радіологічний та інші види контролю) починає працювати й в Україні.  

Окрім важливих кадрових питань, про які наша газета повідомляла у попередньому номері, засідання Національної ради реформ було присвячено, так би мовити, вічним темам нашого сьогодення — дерегуляції, спрощенню ведення бізнесу та залученню інвесторів в Україну. Адже ці аспекти є надзвичайно актуальними, навіть життєво необхідними для економічного розвитку держави.

Тут ідеться не лише про кількість залучених коштів у вигляді прямих іноземних інвестицій. Розглядати питання слід набагато ширше: тут і створення нових робочих місць, і забезпечення надходження податків до державного й місцевих бюджетів, і справедлива судова система, коли інвестор може знайти захист, і справедлива податкова система, де  платник податків вважається першою людиною в державі, і справедлива митна система, й ефективна боротьба з корупцією, і прозора та ефективна приватизація, й ефективний фондовий ринок. 

—То як з вагонами? Знову немає? Ми ж підводимо польських партнерів! — за такою емоційною телефонною розмовою з представником Рівненського відділення Львівської залізниці застала на робочому місці директора ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» Віктора Бунечка.

Не встиг він покласти слухавку, як на мобільному висвітився код Польщі:

— То цо там з тємі вагонамі? — перепитує президент компанії «Гранкруш», що у Хелмі. І вкотре, не почувши позитивної відповіді, «приправляє» розмову відомим ненормативним слівцем. 

Хоч яким спекотним був останній місяць літа, прохолодний подих осені вже відчувається. Стерні і сіножаті виблискують під  казковими килимами, зітканими з міріад струн сріблястого павутиння. Це традиційне вбрання хліборобської ниви до зустрічі і проводів другого бабиного літа.

Не всі прогнози синоптиків і народні прикмети щодо погодних умов у вересні підтверджуються. Від першого осіннього місяця не варто чекати природної стабільності. Про це нагадує  народне прислів’я: «У вересневий час сім погод у нас». Та, як мовиться, на погоду не нарікай, а про урожай подбай. Незважаючи на окремі природні  катаклізми, цьогоріч гарно вродили зернові, садовина і городина.  Нарешті  будемо й з гречкою. А ще небувалим солодким урожаєм порадували нас пасічники. На усі три Спаси медові базари України де монстрували такий вибір весняного і літнього взятку, що очі розбігалися. Може, наша держава за підсумками цього року переміститься з третього на друге місце у світі з виробництва меду. Сподіваємося на це! І на високий урожай осінніх культур. 

Останні літні дні, хоч у мене в родині вже немає школярів, за звичкою змушують думати про школу і вчителів. З великою вдячністю згадую тих, хто колись учив мене. І не стільки з приводу того, чого вони вчили, скільки як вони це робили. На чільному місці –— вчителька математики, яка ніколи не задавала додому непосильних завдань, але більш ніж півкласу вчилися на тверду п’ятірку (за теперішньою шкалою це не менш як 11—12 балів). А що нині?

Наведу кілька прикладів, які, як мовиться, зачепили мене за живе. Ні прізвищ учителів, ні номерів шкіл не називатиму: щоб ні в кого не виникло зайвих образ, а кому треба — той і так себе впізнає. Перший — не скажу точно, в якому класі (однозначно середня школа), вчителька математики дала додому дітям таку задачку: у склянку біжить вода зі швидкістю, за якої об’єм подвоюється за секунду. За 14 секунд набігло півсклянки. Запитання: скільки часу потрібно, щоб склянка наповнилася? 

Якщо в людини є робота і вона спроможна бодай найнеобхіднішим забезпечити себе й рідних, то й майбуття їй видається більш оптимістичним. Зазвичай у збалансованому суспільстві кожна працездатна людина може розраховувати на гідні роботу і зарплату, а роботодавець — на кваліфікований відповідальний персонал. Проте на українському ринку праці ситуація поки що доволі напружена.

Про його тенденції, реалії й очікування розповіли фахівці Державної служби зайнятості (ДСЗ).