Відповідно до Закону України «Про систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112», ухваленого в березні 2012 року, створення цієї системи має забезпечити організацію надання екстреної допомоги населенню у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій.

Що маємо в Україні нині

Фактичним початком спроби створення системи 112 в Україні можна вважати розроблення Технічного проекту на систему 112 за технічним завданням, затвердженим Міністерством із надзвичайних ситуацій. Цю роботу в 2009 році провів Інститут проблем математичних машин і систем Національної академії наук України за участю Українського науково-дослідного інституту зв’язку та інституту «Діпрозв’язок». Розробляючи технічний проект, врахували основні директиви та стандарти Європейського Союзу, рекомендації Міжнародного союзу телекомунікацій щодо екстрених комунікацій періоду 2002—2008 років.

Основними завданнями системи 112, зокрема завданнями регіональних центрів екстреної допомоги (РЦЕД-112), було визначено:

1) приймання та оброблення екстрених викликів;

2) збирання інформації про екстрені ситуації;

3) забезпечення організації надання екстреної допомоги населенню;

4) передачу інформації про екстрені ситуації відповідним оперативно-диспетчерським службам (ОДС), які доводять її до відповідних підрозділів екстреної допомоги населенню для надання такої допомоги;

5) забезпечення інформаційної взаємодії служб екстреного виклику для організації надання екстреної допомоги населенню;

6) отримання від ОДС інформації про реагування на екстрену ситуацію, ведення реєстру екстрених викликів;

7) отримання від операторів телекомунікацій інформації про адресу термінала, з якого здійснюють екстрений виклик, а також про місцезнаходження абонента мережі рухомого (мобільного) зв’язку;

8) захист інформації, що обробляється в системі 112.

Зрозуміло, що, вибудовуючи систему 112, мали за мету створення інформаційно-комунікаційної інфраструктури, яка б забезпечила виконання системою функцій та завдань, передбачених технічним проектом. Але подальшого розгортання робіт щодо впровадження рішень за технічним проектом, на жаль, не було здійснено через більшу зацікавленість тодішнього керівництва МНС у закупівлі технологічних рішень системи 112 не у вітчизняних, а в іноземних розробників та постачальників.

Істотною перепоною стали відомчі амбіції учасників Міжвідомчої робочої групи з питань створення та впровадження системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112. А в окремих регіонах, що були визначені як пілотні перед проведенням Євро-2012 (Київ, Львів, Харків, Донецьк), безсистемно та повільно проводили деякі роботи щодо створення регіональних систем 112.

У місті Києві на базі служби 101 було створено ДП «Центр громадської безпеки 112» (http://www.112.gov.ua). Але він не досяг мети «створення, впровадження, обслуговування та розвитку системи 112 в Україні». Що стосується Львівської області, то на кінець 2015 року було впроваджено лише «перший етап «транзитної» системи 112, яка й нині (за даними сайту ГУ ДСНС у Львівській області http://www.lviv.mns.gov.ua) використовується як Call-центр: здійснює прийом голосових викликів на спецлінії «112» телефонної мережі загального користування та абонентів мобільного стільникового зв’язку міста Львова і області з переадресацією їх на наявні екстрені служби».

Такий самий стан побудови регіональної комунікаційної інфраструктури системи 112 у Харківській області. З Донецька ж достовірна інформація про роботу системи не надходить з відомих причин.

Тому норми закону щодо побудови загальнодержавної інформаційно-комунікаційної інфраструктури екстреної допомоги та введення в експлуатацію системи 112 фактично не виконано. Не запрацювали також положення Порядку функціонування системи 112 та Регламент проходження інформації у системі 112, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1031.

Приклад показує Європа

У всіх країнах-членах Євросоюзу системи 112 та їх інформаційно-комунікаційна інфраструктура були побудовані ще в 1999—2006 роках на телекомунікаційних мережах та технологіях, які тоді домінували. У 2010—2016-му завдяки ініціативам Європейської асоціації екстреного номера (EENA), Європейського інституту стандартизації телекомунікацій (ETSI), інтенсивному технологічному розвитку телекомунікацій, створенню та впровадженню нових видів телекомунікаційних та інформаційних послуг було розроблено нормативні документи, які встановлюють вимоги до організації системи екстреної допомоги за єдиним номером 112 нового покоління (системи NG112), пропонують моделі переходу від наявних систем 112 до NG112.

Україна, на нашу думку, мала б узяти за основу останні стандарти та нормативні документи EENA та ETSI. Тим більше, що систему 112 в нашій країні фактично ще не створено. При цьому ми повинні забезпечити доставку та приймання вузлами маршрутизації та оброблення в РЦЕД-112 екстрених викликів усіх видів з усіх типів мереж, побудувати корпоративні ІР-мережі системи екстреної допомоги, як це зображено на інфограмі. Це сприятиме взаємодії всіх складових процесу надання екстреної допомоги на сучасному технологічному рівні та відповідний рівень послуг.

На інфограмі застосовано такі абревіатури: ІР — інтернет-протокол; НСКЗ —національна система конфіденційного зв’язку; ТМСП — телекомунікаційна мережа спеціального призначення; ОДС — оперативно-диспетчерська служба; ЦЕМД — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; КРРТ — Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.

Доступна для всіх

Побудова системи NG112 нового покоління потребує ретельного розроблення системних рішень та нормативів; зокрема щодо принципів організації гарантованої доставки викликів і даних про події до РЦЕД-112 не лише шляхом голосових повідомлень комутованими каналами фіксованого та мобільного зв’язку, а й за допомогою використання мереж пакетної передачі голосових повідомлень (VoIP), обміну текстовими поштовими повідомленнями (е-mail), обміну короткими повідомленнями (текст, зображення і відео — SMS, MMS) в режимі реального часу тощо.

Крім того, система NG112 має забезпечити надання екстреної допомоги особам з обмеженими можливостями, надання даних про місце виклику та медичних даних, консультативної допомоги тощо.

Доставка викликів і повідомлень до РЦЕД-112, відповідних екстрених служб та підрозділів екстреної допомоги має здійснюватися з мінімальною затримкою, оскільки затримка може призвести до катастрофічних наслідків. Для цього потрібно розв’язати завдання нормативного врегулювання та можливості оцінки: надійності доступу до РЦЕД-112 (особливо в умовах надзвичайних ситуацій) та якості подальшого обслуговування екстрених викликів будь-якого виду, зокрема забезпечення захисту інформації в системі.

Система NG112 має забезпечити функціональну сумісність, надійне та безпечне середовище для зв’язку в надзвичайних ситуаціях, координоване управління інцидентами та резервування між РЦЕД-112 та екстреними службами 101, 102, 103, 104 в єдиній корпоративній ІР-мережі екстреної допомоги, взаємодію з європейською системою NG112, як це зображено на інфограмі.

NG112 та система оповіщення

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, однією із важливих складових системи цивільного захисту є система оповіщення. Це комплекс організаційно-технічних заходів, технічних засобів оповіщення, каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій від органів управління цивільного захисту до центральних і місцевих органів державної влади, підприємств, установ, організацій та населення.

Вочевидь, своєчасне оповіщення населення про загрози надзвичайних ситуацій — один із видів екстреної допомоги. Проте в Україні, на жаль, система оповіщення, побудована понад 40 років тому, технологічно й фізично застаріла. Вона потребує не просто технічного переоснащення, а фактично повної перебудови. Це стосується й організації телекомунікаційної складової інфраструктури системи оповіщення.

Тому вважаємо за необхідне покласти на РЦЕД-112 функцію забезпечення моніторингу стану потенційно небезпечних об’єктів і розповсюдження сигналів та повідомлень про загрозу надзвичайних ситуацій на території регіону із застосуванням ресурсів як телекомунікаційних мереж загального користування з комутацією каналів, з пакетною передачею, так і ресурсів Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, корпоративної ІР-мережі екстреної допомоги, як це зображено на інфограмі.

Та нині нема державних нормативно-правових актів та нормативних документів, які б установили перелік, формати, вимоги, порядок формування та доставки повідомлень оповіщення про надзвичайні ситуації в мережах операторів мобільного зв’язку, а також нормативних документів, що регламентували б порядок врегулювання відношень між операторами та операторів з користувачами щодо доставки повідомлень системи оповіщення тощо.

Отже, створивши в Україні сучасну ефективну систему екстреної допомоги та оповіщення населення, зробимо великий крок уперед у безпеці життєдіяльності. Це стане одним із найважливіших чинників забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку країни.

Сергій РИБКА,
голова правління ПрАТ
«Український інститут із проектування і розвитку
інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв’язок»,
кандидат технічних наук,
Євген КІЛЬЧИЦЬКИЙ,
перший заступник голови правління
з наукової діяльності,
кандидат технічних наук,
Володимир НЕРУШ,
заступник голови правління з технічної діяльності,
кандидат технічних наук,
для «Урядового кур’єра»