Роман Боровець із містечка Березне на Рівненщині за фахом технік-технолог ресторанного господарства. Про відкриття власної справи, пов’язаної з його професією, замислювався ще під час навчання в коледжі. Згодом багато й наполегливо працював, щоб заробити кошти й інвестувати їх в омріяну кав’ярню.

 Село Молотків на Тернопіллі, в якому народився Володимир Мосейко, гітлерівські нацисти спалили 1943 року. Тоді загинуло 617 молотківців, серед яких було 92 дитини. Майже десять років пан Володимир як волонтер їздить з гуманітарною допомогою на передові позиції наших воїнів. Його душа жахається та болить від спалених, знищених уже тепер путінськими фашистами українських сіл і міст. Деякі з цих населених пунктів він відвідував, коли там буяло життя. «Прощення цьому немає!» — каже. І впевнений, що Україна неодмінно здолає рашизм. 

 Цю програму впроваджує благодійний фонд «Громадянин» разом з оздоровчим центром Fortis health. «Програма називається «Кіборги» і охоплює кілька напрямів діяльності. Один з них ми назвали «Реабілітація кіборгів». Вона передбачає надання допомоги з протезуванням пораненим захисникам, їхнє навчання, медичне, психологічне, соціальне і спортивне відновлення», — розповідає віце-президент благодійного фонду «Громадянин» і керівник програми «Кіборги» Олена Шмідт. 

 Певно, у кожного, хто чув виступ глави МЗС Угорщини Петера Сіярто в перший день літньої сесії ПАРЄ, яка відкрилася у Страсбурзі, виникнуло почуття, що він слухає речника російського МІДу. Хоча такого конденсованого набору російських наративів складно почути в одній промові навіть представника рф при ООН.

 Любов Романюк уперше здала кров п’ять років тому, коли побувала в онкогематологічному відділенні обласної дитячої лікарні. Відтоді в центр переливання крові приходить кожні два місяці, частіше не дозволяють лікарі. Жінка має рідкісну групу крові — четверту, ще й мінусовий резус. Отже, її кров просто на вагу золота.

«Ми прішлі сюда навсєгда!..» Так ще недавно голосно хвалилися рашистські загарбники, увірвавшись до українських міст і сіл на півдні та сході України. Дехто із зайд після контрнаступальних операцій підрозділів Сил оборони справді залишився в українській землі надовго чи взагалі назавжди. Інші відступили, лишивши на місці колись симпатичних сіл потворні руїни, купи стріляних гільз, понівеченої зброї та техніки, а також майже суцільні мінні поля.

 Розпорядження від 19 червня 2023 р. № 539-р

 Президент України

звільнив

 «Середній рівень води на  Херсонщині становить 80 сантиметрів. Підтопленими залишаються п’ять населених пунктів правобережної частини області. Тривають активні роботи з відкачування води, утилізації сміття, розмінування. Вже незабаром там, де це можливо, будинки знову підключатимуть до електро- та газопостачання.
Із зони лиха на правому березі евакуйовано понад 3,7 тисячі людей, з них 474 дитини. На жаль, 17 людей загинуло, понад 30 пропали безвісти», — зазначив очільник уряду.

Багато хто в Україні з початком масштабного вторгнення рф, відвертого геноциду росії проти українського народу та реалізації неприхованої стратегії випаленої землі дійшов цілком слушного висновку: Україні загрожуватиме екстремальна небезпека зі сходу доти, доки росія існуватиме в її нинішньому вигляді. Смертельний коток цієї екстраагресивної країни у 2022—2023 роках рухався з готовністю розчавити чи не все населення України, щоб потім «почати з чистого листа» — заселити-засіяти таким людським елементом, який буде повністю підконтрольний москві з її ганебною середньовічною звичкою на підневільних територіях не просто царювати, а морити своїх підданих та загрожувати половині іншого світу.