Стрічки ТОП-новин заполонили миколаївські події. У Кривому Озері поліцейські вбили чоловіка, в центрі Миколаєва хуліганять «мажори», активна громадськість мітингує за справедливість.

Тим часом у Миколаївському зоопарку отруїли сніжного барса. Гаспар, сніжний барс, «француз» помер протягом години. Тварині хтось кинув шматок отруєного м’яса. Він помирав, як собака, яку отруїли пігулками. Корчився, бігав по клітці з піною у роті на очах у відвідувачів. Вони й повідомили дирекцію про барса. Директор був на місці за мить.  Допомогти вже не можна було. Красива, благородна, унікальна тварина загинула. «Помер Гаспар. Наш сніговий барс. У мене на очах. Його отруїли. У мене немає слів. Працює поліція», — написав у соцмережах директор Миколаївського зоопарку Володимир Топчій. 

Реформа митниці найбільш очікувана. На цьому переконливо наголошував міністр фінансів Олександр Данилюк, схвалюючи чергове нововведення на митниці — «єдине вікно», що значно спрощує та пришвидшує митне оформлення, мінімізує людський фактор. Нарешті одна з найефективніших у світі електронних систем обміну даними на митниці під час імпортно-експортних операцій чи транзиту (йдеться про митний, санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фітосанітарний, екологічний, радіологічний та інші види контролю) починає працювати й в Україні.  

Окрім важливих кадрових питань, про які наша газета повідомляла у попередньому номері, засідання Національної ради реформ було присвячено, так би мовити, вічним темам нашого сьогодення — дерегуляції, спрощенню ведення бізнесу та залученню інвесторів в Україну. Адже ці аспекти є надзвичайно актуальними, навіть життєво необхідними для економічного розвитку держави.

Тут ідеться не лише про кількість залучених коштів у вигляді прямих іноземних інвестицій. Розглядати питання слід набагато ширше: тут і створення нових робочих місць, і забезпечення надходження податків до державного й місцевих бюджетів, і справедлива судова система, коли інвестор може знайти захист, і справедлива податкова система, де  платник податків вважається першою людиною в державі, і справедлива митна система, й ефективна боротьба з корупцією, і прозора та ефективна приватизація, й ефективний фондовий ринок. 

—То як з вагонами? Знову немає? Ми ж підводимо польських партнерів! — за такою емоційною телефонною розмовою з представником Рівненського відділення Львівської залізниці застала на робочому місці директора ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» Віктора Бунечка.

Не встиг він покласти слухавку, як на мобільному висвітився код Польщі:

— То цо там з тємі вагонамі? — перепитує президент компанії «Гранкруш», що у Хелмі. І вкотре, не почувши позитивної відповіді, «приправляє» розмову відомим ненормативним слівцем. 

Хоч яким спекотним був останній місяць літа, прохолодний подих осені вже відчувається. Стерні і сіножаті виблискують під  казковими килимами, зітканими з міріад струн сріблястого павутиння. Це традиційне вбрання хліборобської ниви до зустрічі і проводів другого бабиного літа.

Не всі прогнози синоптиків і народні прикмети щодо погодних умов у вересні підтверджуються. Від першого осіннього місяця не варто чекати природної стабільності. Про це нагадує  народне прислів’я: «У вересневий час сім погод у нас». Та, як мовиться, на погоду не нарікай, а про урожай подбай. Незважаючи на окремі природні  катаклізми, цьогоріч гарно вродили зернові, садовина і городина.  Нарешті  будемо й з гречкою. А ще небувалим солодким урожаєм порадували нас пасічники. На усі три Спаси медові базари України де монстрували такий вибір весняного і літнього взятку, що очі розбігалися. Може, наша держава за підсумками цього року переміститься з третього на друге місце у світі з виробництва меду. Сподіваємося на це! І на високий урожай осінніх культур. 

Останні літні дні, хоч у мене в родині вже немає школярів, за звичкою змушують думати про школу і вчителів. З великою вдячністю згадую тих, хто колись учив мене. І не стільки з приводу того, чого вони вчили, скільки як вони це робили. На чільному місці –— вчителька математики, яка ніколи не задавала додому непосильних завдань, але більш ніж півкласу вчилися на тверду п’ятірку (за теперішньою шкалою це не менш як 11—12 балів). А що нині?

Наведу кілька прикладів, які, як мовиться, зачепили мене за живе. Ні прізвищ учителів, ні номерів шкіл не називатиму: щоб ні в кого не виникло зайвих образ, а кому треба — той і так себе впізнає. Перший — не скажу точно, в якому класі (однозначно середня школа), вчителька математики дала додому дітям таку задачку: у склянку біжить вода зі швидкістю, за якої об’єм подвоюється за секунду. За 14 секунд набігло півсклянки. Запитання: скільки часу потрібно, щоб склянка наповнилася? 

Якщо в людини є робота і вона спроможна бодай найнеобхіднішим забезпечити себе й рідних, то й майбуття їй видається більш оптимістичним. Зазвичай у збалансованому суспільстві кожна працездатна людина може розраховувати на гідні роботу і зарплату, а роботодавець — на кваліфікований відповідальний персонал. Проте на українському ринку праці ситуація поки що доволі напружена.

Про його тенденції, реалії й очікування розповіли фахівці Державної служби зайнятості (ДСЗ). 

Нарешті визначено, хто і коли розпочне добудовувати другу ділянку першої лінії дніпровського метрополітену. Міський голова Борис Філатов офіційно обмінявся контрактами з представниками генерального підрядника, переможця тендера — турецької компанії  Limak. Вартість контракту 224 мільйони євро. За ці гроші метробудівники мають протягти підземку вздовж  центрального проспекту міста загальною протяжністю 4 кілометри із трьома станціями («Центральна», «Театральна»  і «Музейна»).   Борис Філатов назвав цей контракт історичною подією для Дніпра. І він має рацію. Слід згадати історію дніпровського метро, яка розпочалася ще в 1970-х, коли тодішній Дніпропетровськ відвідав генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв, і місцева влада звернулася до високопосадовця-земляка з відповідним питанням. У 1982-му метрополітен внесли в титульний список найважливіших будівництв країни, після розпаду Союзу роботи припинили і відновили у 1990-х за сприяння тодішнього очільника області Павла Лазаренка.  

Уже третій рік триває воєнний конфлікт на сході України. І весь цей час іде процес переміщення людей з тимчасово окупованих територій. За інформацією Мінсоцполітики, станом на 1 серпня 2016 року на облік взято 1,749 мільйона осіб.

Урядовий контактний центр систематично проводить прогнозні дослідження щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) шляхом телефонного опитування громадян, які звертаються на урядову «гарячу лінію». Так, наприкінці 2015 року проведено дослідження «Актуальні проблеми адаптації та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб». Воно дало можливість виявити основні проблеми, з якими стикаються ВПО. Найгостріші — брак житла, роботи та документів. А такі питання, як мова і ставлення оточення, не є гострими ні для переселенців, ні для інших громадян. Тобто розколу, тему якого періодично порушують у ЗМІ (особливо російських), в Україні немає. Це підтверджує і той факт, що найбільше допомоги ВПО отримують саме від волонтерських організацій. 

Учора з’явилася інформація, що близько десятка циганських сімей утвореним правоохоронцями коридором безпеки мали вивезти своє майно і покинути Лощинівку. Однак згодом керівник поліції Одещини Георгій Лорткіпанідзе зазначив, що операція поки  що  припиняється. Це село на півдні Одещини вже кілька днів не сходить з перших шпальт у новинах через трагедію, що сталася тут минулої суботи і дала поштовх до масових заворушень.  Стисло нагадаємо перебіг подій. 27 серпня, у суботу, в Лощинівці, що в Ізмаїльському районі, нелюд з∂валтував і по-звірячому вбив 9-річну Ангеліну. Після того, як за підозрою у скоєнні злочину був затриманий 20-річний циган — мешканець цього села — розлючені селяни почали громити циганські оселі. На щастя, людей у тих будинках під час заворушень уже не було, тож постраждало лише майно. Пожежники не дали розгулятися й червоному півню, якого бралися пускати селяни.