Як писав класик вітчизняного гумору: «Я тут не буду патякати про те, що таке газета. Усі знають, що це діло дуже велике й поважне». Зрештою, в цьому давно переконалися і передплатники, і читачі нашого видання. Приміром, чого тільки варті започатковані редакцією рубрики «На контролі «УК», «Рік минув: що змінилося» тощо. А оскільки газетні публікації в багатьох випадках посприяли швидшому розв’язанню певних проблем, побільшало й звернень від читачів, які повірили в дієвість друкованого слова. Та знайшлися і ті, хто поставив під сумнів ділову репутацію «УК». Зокрема прокурор одного з районів Донецька, як розповів один із наших читачів, за словом у кишеню не ліз і зопалу назвав газету центральних органів виконавчої влади України… міщанською. 

17 серпня 2012 року № 468

Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Партії "Руський блок", у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі

від 17 серпня 2012 року № 470

Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Соціалістичної партії України, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі

від 17 серпня 2012 року № 472

Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку партії Політичне об'єднання "Рідна Вітчизна", у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі

від 17 серпня 2012 року № 474

Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Політичної партії "Народно-трудовий союз України", у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі

від 17 серпня 2012 року № 475

Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Партії Зелених України, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі

від 18 серпня 2012 року № 504

Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку політичної партії Українська Національна Асамблея, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі

«Дорога верст за десять до містечка Сорочинці кипіла народом, який поспішав з усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок…» — так колись змальовував початок торгового дійства у провінційних Великих Сорочинцях Микола Гоголь. Як же він здивувався б, якби побачив його сучасні масштаби. Щороку тут буває понад мільйон відвідувачів! І цього року їх очікується не менше. 

Більшість співвітчизників бачила їх лише на екранах телевізорів. Сильних, завзятих, молодих. Насправді ж українські спортсмени, які захищали честь нашої Батьківщини на ХХХ Олімпійських іграх у Лондоні, зовсім не схожі на давньогрецьких небожителів. Вони майже нічим не відрізняються від своїх пересічних перевесників. Але це «майже» складається з досвіду, спортивної злості й цілком заслуженої поваги у суспільстві. Адже для своєї країни вони за короткий період зробили набагато більше, ніж дипломати й політики разом узяті. 

Яна Шемякіна і Василь Ломаченко, Ольга Харлан і Денис Берінчик, Олена Костевич і Юрій Чебан. Сьогодні українські герої лондонських стартів на вустах всієї країни. Однак уболівальники відзначають і таке: 20 нагород на Олімпійських іграх — це найгірший результат за часів незалежності України. В Афінах-2004, Сіднеї-2000 та Атланті-1996 синьо-жовта дружина здобувала по 23 медалі, а в Пекіні-2008 — 27.
За перемогу в неофіційному командному заліку на спортивних аренах ХХХ літніх Ігор змагалися визнані фаворити — США, Китай, Велика Британія, Росія, Південна Корея і Німеччина.