Вранці 15-го одесити побачили на дорогах міста білі малюнки довкола вибоїн, ям і тріщин — від просто обведених контурів до вельми чудернацьких малюнків із побажаннями на адресу тих, хто відповідає за стан дорожнього покриття.

Це був перший день акції «Вдаримо фарбою по бездоріжжю». Поштовхом до неї стала загибель 26-річного мотоцикліста, котрий, за однією з версій, саме через яму, що раптово з’явилася на його шляху, змушений був виїхати на зустрічну смугу, де й зіштовхнувся з автівкою. Трагедія сталася 13-го травня, а вже наступного дня, у ніч на 15-те, Всеукраїнське товариство автомобілістів «Громадський контроль доріг» ініціювало акцію, в рамках якої усі небайдужі водії мали б розмітити білою фарбою усі вибоїни на одеських дорогах. Робили це вночі, коли припинився пожвавлений рух. Одесити охоче відгукнулися на заклик. Лише на площі Толбухіна, котра стала епіцентром акції, вже у перший день зібралося більш як сто осіб.  

Дискусії про те, чи варто фінансувати науку в бідній країні, коли грошей не вистачає на найнеобхідніше, тривають понад 20 років. Майже стільки ж виповнилося крилатій фразі 42-го президента США Білла Клінтона «Америка має хороші університети не тому, що багата. Америка багата тому, що має хороші університети». В 2010 році фінансування наукової галузі в США становило $396 млрд, Японії — 142 млрд, Китаї — 141 млрд, Росії —  22 млрд. Україна в 2011 році із загального та спеціального фондів держбюджету на фінансування наукових і науково-технічних робіт витратила приблизно $0,6 млрд. Для коректного порівняння: Білорусь і Казахстан на цю галузь виділяє в 2—3 рази більше. І це загальна світова закономірність — нарощувати наукові інвестиції в посткризовий період. Ми звикли фінансувати науку за залишковим принципом. Це тому, що ми небагата країна. Або тому ми й небагата країна?  

Слова народної пісні «Збудуй хату з лободи, а в чужу не веди», спадають на думку, коли мова заходить про одну з найгостріших проблем українських сімей — забезпечення житлом. Адже власний дім — це можливість побудувати щасливу родину. Такий шанс реально з’явився торік у харків’ян, про що й написав «Урядовий кур’єр» 3 березня 2011 року в публікації «Спочатку кошти, потім новосілля». В ній йшлося про те, що з міського бюджету виділили на реалізацію двох програм молодіжного кредитування і програму «Доступне житло» 10 млн грн. Зокрема, на останню, яка реалізовуватиметься протягом аж семи років поспіль, передбачено щорічне фінансування з міського бюджету в 5 млн грн. «У 2011 році виділення цих коштів дасть можливість забезпечити житлом до 60 харківських сімей, що перебувають на квартирному обліку», — зазначив тоді заступник міського голови, директор департаменту економіки і комунального майна міськради Михайло Фатєєв. За його словами, на 5 млн грн  буде зведено 3,5 тис. м2 житла. Минув рік: чи отримали обіцяне харківські сім’ї ?  

Такий скарб в області знайдено вперше за 30 останніх років.

Працівникам дочірнього підприємства «Волинські старожитності»  науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України щастя усміхнулося на високому березі річки Чорногузки в селі Полонка Луцького району. Там розташована унікальна археологічна пам’ятка — багатошарове поселення. Тут не одну тисячу років жили люди — від культури фінального палеоліту до епохи бронзи, раннього заліза, римського часу, давньоруського періоду і до середньовіччя та нинішніх днів. Рятувальні дослідження на місці, що інтенсивно забудовується, волинські науковці ведуть уже чотири роки.

Події в Турбові у 2009 році сколихнули громадськість Вінниччини і були відомі всій країні: внаслідок забруднення території важким металом хромом 4 тисячі жителів приватного сектору селища залишилися без питної води. Деінде вміст хрому в ній у 300—500 разів перевищував норму! За фактом забруднення було порушено кримінальну справу. Тоді у 1100 дворах люди закрили криниці на замок і користувалися привізною артезіанською водою. Її доставляли тричі на тиждень і в обсягах у кілька разів менших від потреби. Про цю проблему всі знали, але лише теперішня влада взялася її розв’язати. Під час перебування в регіоні наприкінці жовтня 2010 року Прем’єр-міністр Микола Азаров дав доручення обласній владі забезпечити турбівчан, які проживають на забрудненій хромом території, централізованим водопостачанням. З  держбюджету  було виділено 2 млн грн на будівництво першої черги мережі. Минув рік: що зроблено?  

Свого часу президент США Теодор Рузвельт завважив, що в політиці доводиться робити багато такого, чого не варто робити. А письменник  Марк Твен з притаманним йому сарказмом уточнив: «Етика складається з політичної етики, комерційної етики, церковної етики і… етики».  

Це й не дивно, адже наш край має музейні традиції, започатковані видатним українським збирачем старожитностей Дмитром Яворницьким. Саме до 150-річчя з дня народження вченого в 2005 році Дніпропетровський національний історичний музей його імені й заснував фестиваль. Така форма співробітництва й обміну досвідом між музеями давно прийнята у світі.

Ідею дніпропетровських музейників підтримало Міністерство культури. Планувалося щоразу проводити фестивалі в іншому місті. Однак жодна з областей не наважилася взятися за організацію такого форуму. Тож унікальні експонати з усієї країни музей імені Дмитра Яворницького збирав у своїх залах вже тричі. Якщо у першому  фестивалі взяли участь представники 85 музеїв України, то у другому (2008 р.) і третьому, який відбувся торік, — вже 105 провідних музеїв, громадських об’єднань, виставкових фірм, фахових видань зі всієї країни. 

Статистика серцево-судинних захворювань в Україні, як і в деяких інших країнах Східної Європи, вражає тим, що від інсультів люди помирають у три-чотири рази частіше, ніж від інфарктів. Смертність від цієї хвороби у нас також вища, ніж на Заході. «Ніколи не пізно зробити крутий розворот у протилежному від хвороби напрямку, навіть якщо останніми роками ви неухильно до неї наближалися», — таким був лейтмотив розмови з фахівцем, за спиною якого величезний досвід практикуючого лікаря, дві наукові дисертації з медичної тематики, рекордна кількість запатентованих винаходів у галузі медицини, — Михайлом БИЧКОМ.  

Років з 30 тому як журналіст перевіряв листа-скаргу відомого краєзнавця з Конотопа Івана Лисого (світлої пам’яті). Писав ветеран про неподобства, що чинилися на полях тодішніх колгоспів і радгоспів району, — нехтування скіфськими курганами і городищами, якими рясно всіяна тамтешня місцевість. Безжально розорювали землю, хоч від цього не мали зиску. Запам’яталася цифра 0,11% — саме таку площу всієї ріллі займали кургани, і дедалі ближче діставалися плуги до самісінької серцевини давніх поховань.  

Шкода, що немає про війну серіалів українського виробництва. Щоб, знаєте, знято було по-сучасному, з сьогоднішнім баченням усього того страхіття. Щоб сюжет — не відірвешся. Немає…