Насильство у сім’ї й досі залишається поширеним явищем і за кордоном, і в Україні. За даними ООН, кожна третя жінка у світі відчуває це на собі — від економічного й фізичного до сексуального. У нашій країні таких, за останніми дослідженнями вітчизняних представників громадськості, понад 21%. Здебільшого це дівчата й жінки віком 15—49 років.
Потерпають навіть чоловіки
Сумна статистика свідчить: до підрозділів Міністерства соціальної політики у 2015 році надійшло понад 103 тисячі скарг від жінок на те, що голова родини, який мав би захищати й усіляко підтримувати, чинив на них, а нерідко і на дітей, емоційний чи навіть фізичний тиск. У 2016 році таких звернень було понад 100 тисяч. За даними Нацполіції України, за 2015—2016 роки в усіх областях зафіксовано понад 230 тисяч фактів вчинення такого насильства, понад 66 тисяч агресорів взято на облік.
За даними президента громадської організації «Ла Страда-Україна» Катерини Левченко, протягом 2017 року на національну «гарячу лінію» із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації надійшло майже 120 тисяч звернень. З них понад 96% стосувалися саме питань запобігання і протидії насильству в родині. Не дивно, що у 84% випадків зверталися саме жінки віком 30—50 років. Отже, кожна шоста українська жінка пережила принаймні одну з форм насильства протягом останніх 12 місяців. Проте, як зауважують юристи центру, скаржилися на нестерпні умови життя в родині й чоловіки — понад 14%.
43% постраждалих живуть у містах обласного підпорядкування, 21% — у селах і селищах, 25% — в обласних центрах, 10% — у Києві. Щодо соціального статусу, то 50% не захотіли повідомити про себе ці дані, 18% були із малозабезпечених родин, 17% — багатодітні мати або батько, 14% — пенсіонери, 4% — внутрішньо переміщені особи, 2% — учасники АТО, 1% — ветерани війни.
Поліцейські отримали більше повноважень
Тож усвідомлюючи всю гостроту проблеми, нещодавно вітчизняне законодавство поповнилося документами на захист постраждалих саме в цій царині. Докладніше про них «Урядовому кур’єру» розповіла директор департаменту правової допомоги ГО «Ла Страда-Україна» Марина Легенька.
Вона поінформувала, що 6 та 7 грудня 2017 року Верховна Рада ухвалила два ключові щодо захисту постраждалих від домашнього насильства закони: «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» та «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
— Останній значно розширює коло осіб, на яких поширюється чинність закону. Відтепер це не лише подружжя чи колишнє подружжя, а й наречені, особи, з якими потерпілі перебували або перебувають у цивільному шлюбі, родичі (батько, мати, брати, сестри, діди, баби, тітки, двоюрідна рідня та ін.), особи, які мають спільну дитину, а також мачухи і вітчими, пасинки і падчірки. Сюди входять опікуни й піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти й прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
Чинність законодавства про запобігання і протидію домашньому насильству поширюється й на інших родичів, осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, — пояснила юрист.
За її словами, розширено коло тих, хто має реагувати на домашнє насильство, такими органами державної влади: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, суди, прокуратура, уповноважені органи з питань пробації. Фахівець додала, що відтепер поліцейські можуть увійти у приватне житло родини без вмотивованого рішення суду в невідкладних ситуаціях, коли потрібно терміново протистояти агресорові і захистити жертв насильства (жінку, дитину), особливо якщо є підозра, що їхнім життям і здоров’ю загрожує небезпека.
За словами юриста, відповідно до змін до Кримінального процесуального кодексу, представники поліції отримали повноваження анулювати дозволи на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення в них цих речей через використання їх не для захисту, а для агресії. А ще закон передбачає винесення термінових заборонних приписів поліцією та обмежувальних — судами.
Агресорові — до 5 років ув’язнення
Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» передбачає зміни до Кримінального кодексу, який доповнюється статтею про те, що віднині діяння домашнього агресора кваліфікують і карають як кримінальний злочин, а не як адміністративне правопорушення, як було раніше.
Одна з основних новел цього закону — доповнення Кримінального кодексу України статтею 126-1 «Домашнє насильство».
Відтепер законодавець визначає домашнє насильство як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо теперішнього чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких до них стосунках, що не спричинило тяжких наслідків, пояснила юрист.
Покаранням за це можуть бути громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до п’яти років чи позбавлення волі на той самий строк.
Кримінальний кодекс доповнено статтею 390-1«Невиконання тимчасових обмежувальних заходів, або обмежувальних приписів, або непроходження програми для кривдників». За це агресора можуть заарештувати на термін до півроку або обмежити волі терміном до 2 років.
Однак ці нові законодавчі норми набудуть чинності лише з 12 січня 2019 року, зауважила Марина Легенька.
Єдиний реєстр і заборонний припис
Серед важливих змін юрист виокремила те, що відтепер постраждалим від домашнього насильства гарантовано отримання безоплатної правової допомоги. Раніше ця категорія не входила до переліку осіб, яким її надавали.
Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства й насильства за ознакою статі. Це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Персональні дані про постраждалих, кривдників та свідків зберігатимуться в ньому протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства.
Але чимало юристів і навіть депутатів мають перестороги щодо цього нововведення. Адже, на їхню думку, внесення до нього може стати причиною порушення конфіденційності жертв (жінок і дітей). А від того може різко знизитися кількість звернень потерпілих до органів державної влади. Адже відтепер тисячі чиновників — від працівників сільських рад до працівників міністерств — матимуть доступ до персональних даних жертв, свідків і кривдників. Отже, можемо отримати протилежний від очікуваного результат: факти домашнього насильства почнуть активно замовчувати.
Ще одне законодавче нововведення — терміновий заборонний припис. Виносять його кривднику уповноважені підрозділи органів Національної поліції, якщо буде визначено, що для життя чи здоров’я потерпілих і надалі існує загроза, для негайного припинення домашнього насильства і запобігання його повторенню. Адже, на жаль, непоодинокі випадки, коли після від’їзду правоохоронців агресор мстить жертвам і робить їхнє життя ще нестерпнішим.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборону на вхід і перебування в місці проживання (перебування) жертви агресії; заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надають безпеці постраждалої особи незалежно від майнових прав кривдника на відповідне житлове приміщення. Виносять його строком до 10 діб.
КОМПЕТЕНТНО
«Лише покарання кривдника — гарантія рецидивів»
Ірина СУСЛОВА,
народний депутат України:
— Мовчати про домашнє й гендерне насильство в жодному разі не можна. Бути толерантним до насильства співмірно співучасті у злочині. І лише покарання кривдника — найкраща гарантія рецидивів.
Слід донести до людей просту істину: домашнє насильство — не приватна справа сім’ї, а біда, яка потребує суспільного втручання. Не слід терпіти 10—15 років, доки агресор знущається, а колись може й покалічити чи навіть убити. Треба знати, як захистити себе і близьких і куди звернутися по допомогу. І не обмежувати уявлення про домашнє насильство лише фізичними діями. Це може бути психологічний пресинг, переслідування, економічний тиск.
Кожній жінці, яка потребує допомоги, мусимо сказати, що вихід є. У центрах безоплатної правової допомоги, які є у всіх регіонах України, вони можуть знайти підтримку. Нині 78% жертв насильства не звертаються туди, бо не знають про їх існування. Важливо, щоб допомога була комплексною — правовою і психологічною. Потрібно не лише покарати кривдника, а й мінімізувати негативні наслідки для постраждалої жінки.
ВАЖЛИВО
Які запобіжні заходи в інтересах потерпілих суд може застосувати до домашнього агресора:
♦ заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
♦ обмежити спілкування з дитиною, якщо домашнє насильство вчинено стосовно неповнолітнього або у його присутності;
♦ заборонити наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати — працювати, навчатися, лікуватися чи з інших причин;
♦ заборонити листування, телефонні переговори з особою, яка постраждала від домашнього насильства, або контактувати з нею через інші засоби зв’язку як особисто, так і через третіх осіб;
♦ направити агресора для проходження програми для кривдників.
Ми в Google+