Ворог цілеспрямовано руйнує нескінченими обстрілами нашу енергетичну інфраструктуру. «Пошкодженими залишаються майже два десятки енергоблоків теплових електростанцій. Україна тимчасово втратила 75% потужності ТЕС, 33% блокових ТЕЦ і 44% атомної генерації», — констатував Прем’єр-міністр Денис Шмигаль на нещодавньому засіданні уряду.
Війна остаточно закрила дискусію довкола давньої проблеми: що робити з вугільними шахтами і тепловою генерацією на обраному Україною шляху до кліматично нейтральної енергетики? Розмови про їх модернізацію для зменшення викидів парникових газів залишилися в минулому. Попереду — демонтаж ТЕС і згортання видобутку вугілля, на якому вони працюють.
Тільки власні енергоносії
«Ніхто не відновлюватиме вугільні блоки», — заявив заступник міністра енергетики України Микола Колісник на міжнародній онлайн-конференції щодо нагальних проблем українського енергетичного комплексу в умовах російської агресії та його розвитку після перемоги, що відбулася під егідою Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
«Нині ми змушені всі зусилля спрямовувати на швидкі ремонти енергетичних об’єктів, зокрема ТЕС, відновлення енергопостачання після ударів ворога. Водночас розробляємо майбутню модель нашої енергетичної системи, її оновленої структури і балансу, де екологічна безпека — серед головних пріоритетів», — зазначив Микола Колісник.
Ще задовго до цієї війни український уряд, підписавши міжнародні зобов’язання, оголосив курс на низьковуглецеву генерацію, в ідеалі — безвуглецеву, тобто на декарбонізацію енергетичного сектору для зменшення викидів CO2 від спалювання вугілля, зокрема на теплових енергоблоках. Тож за прикладом європейських країн відмовляємося від викопних джерел енергії на користь безпечної для довкілля сили води, вітру, сонця, біометану. Цього року Міненерго планує ввести в експлуатацію до 500 МВт таких потужностей.
Проте зелена енергетика на поновлюваних джерелах, зокрема зелений водень, — майбутнє, яке потребує значних інвестицій на зведення об’єктів і відбудову зруйнованих ворогом вітрових та гідроелектростанцій. На цьому зеленому переході в умовах жорстокої війни особливо важливу роль бере на себе нафтогазовий комплекс з його розвиненою інфраструктурою видобутку і транспортування енергоносіїв. В енергетичному балансі України частка природного газу разом з нафтою залишається найбільшою серед основних джерел первинної енергії й значно перевищує поновлювану енергію. Отже вуглеводні, особливо природний газ, залишатимуться визначальними в енергетичній безпеці нашої держави.
До того ж, післявоєнна енергетична модель, як наголошують в Міненерго, сповідує принцип, що весь енергетичний ресурс має базуватися в Україні —більше жодних газових голок і залежності від постачання ядерного палива на українські АЕС, надто із країни-агресора. А Україна багата на нафту й газ. На початок 2022 року балансові запаси становили трильйон кубічних метрів газу і 85 мільйонів тонн нафти.
Нафтогазові родовища — поновлюваний ресурс
Видобуток і спалювання вуглеводнів для вироблення теплової та електричної енергії — це те саме викопне паливо з викидами діоксиду вуглецю і метану. Проте науковці наголошують: інтенсивні викиди метану відбуваються саме на нафтогазових промислах, які не працюють. Припинення видобутку нафти і газу погіршує екологічну та енергетичну безпеку. А ось збалансований їх відбір, навпаки, зменшує ймовірність неконтрольованих викидів парникових газів. Зокрема з об’єктів нафтогазової енергетики, пошкоджених через російську агресію.
«Свердловини — це рани на тілі землі, які доведеться обслуговувати довічно з огляду на поновлюваність вуглеводнів, — зазначає академік Національної академії наук України, доктор технічних наук, професор, ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Євстахій Крижанівський. — У родовищах, які не мали органічного підживлення, відбувається їх притік. Це безперервний процес, пов’язаний з явищем глибинної дегазації землі. Через старий фонд свердловин нафта і газ просочуються на поверхню, спричиняючи значне забруднення довкілля з важкими соціально-екологічними наслідками. Тож експлуатувати свердловини необхідно. Питання в технологіях, які запобігають викидам парникових газів. Наш університет має серйозні напрацювання в цьому напрямі, зокрема в уловлюванні і зберіганні вуглекислого газу».
Властивості вуглецю надзвичайно важливі під час розроблення родовищ з високов’язкою нафтою, наголошують науковці. Одна з ефективних технологій — закачувати його у пласт з високов’язкою нафтою для збільшення нафтовилучення. Так отримуємо подвійний зиск: інтенсифікуємо видобуток і зв’язуємо вуглекислий газ, не викидаючи його в атмосферу.
Перспективний видобуток синього водню з малодебітних нафтових свердловин. Газ, який із них надходить, може забезпечити виробництво електроенергії спеціальними генераторами, встановленими на гирлі свердловини. А виснажені так звані сухі свердловини можна використовувати для отримання геотермальної енергії.
Екоцид проти України і світу
«Війна завдала колосальних збитків нашій енергосистемі, зруйнувала інфраструктуру, ринки, — зазначає провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Світлана Чикунова. — Ми вимушені припинити експорт електроенергії й тепер її імпортуємо. Проте не відмовляємося від своїх міжнародних зобов’язань з декарбонізації енергетики, істотного зменшення (на 65% до 2030 року) викидів парникових газів за рахунок екологічно чистих джерел енергії, які нині становлять 15% енергетичного балансу країни».
У цей надважкий час масштабної воєнної агресії глобальні виклики постали не тільки перед вітчизняною енергетикою. Масові обстріли енергетичної інфраструктури призводять до масштабних руйнувань, пожеж і великої кількості викидів парникових газів. Це неабияка загроза всій Європі, оскільки небезпечні речовини переносяться іноді на тисячі кілометрів і осідають на території інших держав.
Рік тому, на самому початку війни, російські агресори підірвали газопровід в Харкові — викинуто величезні об’єми метану. Сотні тонн продуктів згорання потрапили в довкілля після руйнівного обстрілу Кременчуцького нафтопереробного заводу і складів паливно-мастильних матеріалів.
«Ми ще не знаємо істинних масштабів техногенних катастроф, яких завдав нам ворог бойовими діями, зокрема атаками на об’єкти енергетики, — зазначає професор Євстахій Крижанівський. — Весь цивілізований світ має повстати проти екоциду росії. Ми сподіваємося на допомогу наших колег із провідних університетських центрів Європи у відбудові енергетики України після нашої перемоги».
для «Урядового кур’єра»
текстівка: Україна багата на нафту й газ, а збалансований їх відбір зменшує ймовірність неконтрольованих викидів парникових газів
Ми в Google+