Телефонний дзвінок сусідки недавно спрацював як дистанційний телевізійний пульт: «увімкнув» спогад про моє відрядження до Балахівської школи соціальної реабілітації на Кіровоградщині понад десятиліття тому. 

Торік мені поталанило віднайти на березі кістки, які найімовірніше належали мамонтові чи його «однолітку» шаблезубому тигру, а цього року — вочевидь виточений людськими руками кремнієвий наконечник, з допомогою якого полювали на звіра наші далекі предки в часи неоліту.
Один з найкращих співробітників Національного природного парку «Подільські Товтри» Тарас Горбняк зазвичай пропонує екскурсантам «прочитати» чітко вибитий на гладенькій сланцевій плитці малюнок: тоненькі звивисті ниточки. 

Влітку нам не дає спокою дух мандрівника, який змушує шукати нові пригоди й враження. Що вже казати про родини з дітьми! Адже так хочеться усім разом з користю провести вільний час. Тож відправляємося на козацький хутір, де можна і дітям про народні звичаї й історію предків дізнатися, і дорослим розважитися. Ще й скуштувати традиційних українських страв з печі! 

За народну дипломатію і протегування Україні в Європі виконавча влада Івано-Франківщини відзначила медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» Любомира Винника — громадянина Швейцарії українського походження, уродженця Надвірнянщини графіка-карикатуриста, публіциста, володаря Золотої медалі Європи «За досягнення в мистецтві». Кілька десятиліть він презентує свій край і Україну десятками статей у найпопулярніших німецькомовних періодичних виданнях Європи, сприяє землякам в участі у міжнародних фестивалях, освітянам допомагає у відвідуванні німецькомовного середовища і шкіл, займається культурологічними контактами німецької общини Коломиї з німецькомовними кантонами Швейцарії.

Цей козачий край споконвіку славився завидними женихами. Але ж і козачки — писані красуні! Коли вийшли вони на парад наречених усіх поколінь  і пройшлися стрункими рядами центральним проспектом міста, буденний пейзаж мегаполіса наче зірками осяяли! 

Щороку вчитися за кордон їде майже 20 тисяч українців. На сьогодні наші виші мають 4200 угод із зарубіжними університетами, науково-дослідними установами та дослідницькими центрами. «Завдяки таким  угодам торік частковий курс навчання за кордоном пройшли 3200 студентів, повний — 214», — повідомив начальник управління  міжнародного співробітництва Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Андрій Божков.  З минулого року існує і спеціальна Державна програма (фінансування — 42 млн грн), завдяки якій навчатися та стажуватися за кордон поїхало приблизно 300 українців, зокрема, в Гамбурзький університет, Лондонську школу економіки, Паризьку технологічну школу, Массачусетський технологічний інститут, Чиказький та Единбурзький університети.

Один із пріоритетів реформування галузі охорони здоров’я, запевняють чиновники, — формування сучасної системи екстреної медичної допомоги в Україні. Але пацієнти побоюються, що ефективним все буде тільки на папері.
Середня смертність в Україні за статистикою — 130—135 осіб на 100 тис. населення — перевищує показники країн Європи в 3—5 разів. При цьому до 24% українців помирають у лікарнях, а більшість із 76% туди просто не встигають дістатися і стають покійниками вдома, на роботі чи деінде.

Непосвяченим назва роботи «Роль природних мінеральних сорбентів у процесах очистки води та в повсякденному використанні» мало що скаже. А йдеться про проблему, яка з кожним днем загострюється і вже становить величезну загрозу для людського життя на нашій планеті, — нестачу чистої води.
Десятикласниця Хмельницького технологічного багатопрофільного ліцею Христина Ганзюк  уже зробила свій внесок в її розв’язання. Тим паче, що безцінні природні мінерали, зокрема і для очищення води — сапоніти, як мовиться, лежать під нашими ногами. 

У вересні 1987-го року весь Миколаїв проводжав у навколосвітню подорож екіпаж яхти «Ікар». Вітрильник побудували студенти та викладачі Миколаївського кораблебудівного інституту. «Семеро сміливих» відважилися на перший в історії Радянського Союзу та царської Росії кругосвітній похід під вітрилами. Ця подія пізніше увійшла до історії світового мореплавства. 

Вітчизняні історики таки завинили перед суспільством, глибоко і зусібіч не дослідивши законодавчий акт, якого, найімовірніше, не знала жодна цивілізована держава світу. Подібно до давньоримського сенату, який наперед, ще до оприлюднення указів Цезаря, вже схвалював їх, переважно комуністична  Верховна Рада УРСР (передусім її яскраво червона група «239») власними руками підрізала сучок, на якому сиділа.
Бо як в іншому разі пояснити прийняття історичного документа, в якому, за існування великого і розпливчатого поняття «радянський народ», раптом виражалася воля народу України, визнавався її державний суверенітет як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади в межах відповідної території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах?