Подобається це комусь чи ні, але Україна дедалі активніше заявляє про себе як аграрна держава світового значення. Одна із запорук успіху на цьому шляху — науковий супровід виробництва. Без нього, як мовиться, ні сюди, ні туди. Про концептуальні засади розвитку Національної академії аграрних наук на прохання оглядача «Урядового кур’єра» розповідає її президент Василь Петриченко.  

Від початку цього року триває ініційована профільним аграрним міністерством дискусія щодо шляхів розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування. Зрозуміло: тема наболіла, а отже — активно обговорювана. Кілька фахових «круглих столів» збирали навколо цієї проблеми виробників сільгосптехніки, їхніх потенційних партнерів-інвесторів із провідних зарубіжних компаній, а також представників галузевих громадських організацій, фінансових установ, науковців. Після цього прозвучали досить помітні заяви про старт спільних проектів, наприклад, із німецькими, китайськими виробниками агротехніки. 

Попри дощ, який лив три дні поспіль, сільгоспвиробники прибували у столицю, аби прицінитись і подивитись на новинки сільськогосподарської техніки і обладнання. А їх було цього року на всі смаки: більше закордонного, ніж вітчизняного.

Упродовж останніх 10 років курс на виробництво великого молока на Придесенні  був доволі ефективним. Середні надої на одну корову в сільгосппідприємствах регіону зросли з 1830 кілограмів у 2003 році до 4289 кілограмів торік. І все ж таки цієї весни фахівці департаменту агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації  дійшли висновку, що темпи виробництва молока порівняно із загальнодержавними  уповільнилися: добовий валовий надій у сільгосппідприємствах на 26 березня ц.р. становив 594 тонни, що лише на 11 тонн більше на відповідну дату минулого року.  Це при тому, що об’єктивних причин для зниження надоїв немає. 

Житомирщина не належить до найпотужніших зернових областей України, та завдяки вигідному розташуванню в зоні так званого гарантованого землеробства впродовж останніх п’яти років тут збирають не менш ніж 1 мільйон тонн зернових, а торік виростили рекордний для краю урожай — 1,7 мільйона тонн збіжжя. Стабільно високі позиції області за поголів’ям ВРХ та виробництвом молока. Є чим похвалитись у вирощуванні цукрових буряків, картоплі, овочів.

Отож цілком закономірно, що за підсумками 2012 року Житомирщина на третьому місці в державі за темпами приросту обсягів сільгосппродукції. Особливо тішить, що випереджаючими темпами розвивається виробництво в сільгосппідприємствах, середній рівень рентабельності роботи яких сягнув 20,3%. 

Останнім часом вкрай ускладнились умови господарювання на селі. Саме це й змусило аграріїв зібратися на Всеукраїнський форум, який відбувся у Харкові. У ньому взяли участь понад 500 делегатів, які представляли фактично всі галузі й напрями агропромислового комплексу країни: переробники, фермери, птахівники, тваринники й інші сільгосптоваровиробники. Також в роботі форуму взяли участь міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк, заступник голови Державного агентства земельних ресурсів України Євген Бердніков, заступник міністра доходів і зборів України Андрій Ігнатов, перший віце-президент Національної академії аграрних наук України Ігор Гриник та інші. 

У  рамках проекту освітнього центру ЄБА відбувся майстер-клас для журналістів. Про використання аграрних біотехнологій в агросекторі України  розповів доктор біологічних наук з Інституту харчової технології та геноміки НАН України Борис Сорочинський.
За даними пана Бориса, біоіндустрія разом із біофармацевтикою посідає третє місце серед провідних секторів світової економіки, поступаючись лише банківському і нафтогазовому. У країнах ЄС у 2008 році обсяг сектору біоекономіки перевищив 1,5 трильйона євро, і в ньому було зайнято близько 10% працездатного населення. Проте створення генетично-інженерних (ГІ) організмів викликало багато проблем та питань. 

Пізня весна, що настала лише у другій половині квітня, таки змусила хліборобів трохи похвилюватися.
— Тільки вийдемо в поле, — розповідає директор Богуславецького СТОВ «Прогрес», що в Золотоніському районі на Черкащині, Василь Лисенко, — так і загрузнемо.
Нарешті після кількох тижнів очікування земля підсохла й прийняла у своє лоно насіння, що його ретельно підготували аграрники. Ранні зернові та кормові культури посіяли швидко, адже тепла днина блискавично забирає вологу із грунту. Кожен хлібороб знає, наскільки це важливо для майбутнього врожаю. А що він неодмінно буде вагомим, Василь Федорович, як і його колеги, впевнені. Бо не перший рік господарюють на землі. Тут навіть в не дуже сприятливі роки, яким видався й минулий, одержують стільки збіжжя, що вистачає й на продаж, і, головне, на забезпечення кормами свого головного цеху — тваринницького. 

Село нині — територія неймовірних контрастів: від зовнішніх виявів (супутникова «тарілка» на старій, почорнілій від часу дерев’яній будівлі) до внутрішніх процесів (міцне фермерське господарство на одному кутку і зарослі бур’яном наділи на іншому). В одному з відряджень бачила дивну картину: поле з густими сходами озимини, посеред якого чорніли два клапті. Думала, сходи вимерзли. Виявилося, то паї, які господарі не захотіли віддати фермерові. Ось він і обробляє решту орендованих  площ «в об’їзд».
Контрасти бувають не тільки дивні, а й умотивовані. 

Важко повірити, але аграрний сектор займає в країні друге місце за рівнем травматизму з тяжкими наслідками — одразу після вугільної галузі. Так, на підприємствах агропромислового комплексу лише за два місяці цього року було смертельно травмовано 12 працівників. Найбільше людей загинуло в сільському господарстві (5) та на підприємствах харчової й переробної промисловості (6). Як правило, це водії, слюсарі, різноробочі, які часто працюють у небезпечних умовах без засобів захисту, з порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислової безпеки.