На урядовому брифінгу керівництво митної та прикордонної служб підбили підсумки роботи під час Євро-2012. Зокрема, перший заступник голови Держмитслужби Олександр Дороховський повідомив, що очолюване ним відомство забезпечило максимально швидкий і комфортний перетин кордону під час європейської футбольної першості. 

Співпраця у галузі морського, залізничного, авіа- та автотранспорту стали головними темами для обговорення під час одинадцятого засідання підкомісії з питань транспорту комітету економічного співробітництва українсько-російської Міждержавної комісії під головуванням віце-прем’єр-міністра України Бориса Колеснікова та міністра транспорту Російської Федерації Максима Соколова. 

Після футбольного Єврочемпіонату єврочиновники суттєво змінили риторику стосовно України. Принаймні говорячи про економічний розвиток нашої держави та реформи в енергетичному секторі. 

Рано чи саме час ставити питання про роль кредитних спілок у соціально-економічному розвитку територіальних громад? Якщо з огляду на масштабність цього руху в Україні, то, мабуть, зарано. Якщо ж із прицілом на перспективу, то саме враз. Адже свого часу кредитний рух у нашій країні був настільки потужним, що охоплював не лише фінансову, а й соціальну та культурну сфери. 

Полтавська область за запасами води перебуває на 11 місці в Україні, а тому до наявних тут ставків, річок, озер, боліт, підземних водних ресурсів населення завжди ставилося з особливим пієтетом. У 1970-х та 1980-х роках в області побудували більшу (із наявних) кількість малих водосховищ, ставків, шлюзів-регуляторів на річках. Майже в кожному населеному пункті, особливо в селах, побудовано водойму. А то й цілі їх каскади, що були на утриманні колгоспів і радгоспів. Вони підтримували їх у робочому стані й ремонтували. Після реформування агросектору землі водного фонду разом із прибережними смугами і гідроспорудами перейшли у відання селищних та сільських рад — відтоді всі ці об’єкти, що мають балансову вартість, практично є безгоспними і поступово виходять з ладу, а нові не будуються. Тому обласна влада ставить завдання — зберегти хоча б наявні ставки, водосховища та гідротехнічні споруди у складі водогосподарського комплексу регіону. 

На відміну від чорноземних регіонів, що спеціалізуються, насамперед, на вирощуванні зернових, поліське село традиційно тримається молочного тваринництва. Більш того, вже перетворене на штамп визначення «корови-годувальниці» якнайточніше відображає реальний стан справ, бо йдеться як про молоко до столу, так і органічну поживу для полів, без удобрення яких на Поліссі доброго урожаю не дочекаєшся. Отож цілком закономірно, що Житомирщина за поголів’ям ВРХ — на шостому місці в державі, за чисельністю корів — на четвертому, за валовим виробництвом молока — на п’ятому. Для області, де жителів майже вдвічі менше, ніж, наприклад, на Одещині, Львівщині чи Дніпропетровщині, це напрочуд вагомі показники. 

Урожай сільгоспкультур 2012 року однозначно буде меншим за минулорічний. Втім, фахівці майже в один голос запевняють, що зібраного цілком вистачить для забезпечення попиту на внутрішньому ринку. При цьому уряд ставить перед аграріями завдання, щонайменше, зберегти досягнуті важкою працею експортні показники. І навіть зміцнити державний потенціал у цій сфері. 

У січні — травні 2012 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року приріст промислової продукції становив 0,7%. Зростання випуску продукції спостерігалось у добувній промисловості, виробництві харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, хімічній та нафтохімічній промисловості, машинобудуванні, виробництві та розподіленні електроенергії. 

У місті над Ворсклою презентували дослідження за кілька останніх років Міжнародної фінансової корпорації (IFC) з цього питання. Висновок невтішний: в Україні щось таки робиться з реформування цієї сфери, але недостатньо. 

Те, про що говорять і мріють в Україні — незалежність від газової монополії, на нафтовому ринку давно є реальністю. Бензин ми імпортуємо більш ніж з десяти країн, що унеможливлює будь-які цінові домовленості. Нафту Україна отримує з Росії, Азербайджану, Казахстану, видобуває з власних родовищ. При цьому ринок  регулює сам себе, без втручання держави.