Суспільство

  • Ірина ПОЛІЩУК

    Що чекає на бізнес після заборони «масок-шоу»

    Обшуки на підприємствах донедавна можна було порівняти з такою собі спецоперацією із захоплення особливо небезпечних злочинців. І не важливо, чим саме займалася компанія: дитячими іграшками чи нафтою. І в першому, і в другому разі супроводжувалася ця процедура візитом хлопців у масках при повній амуніції, разом з якими приходили слідчі прокуратури, забирали всю паперову документацію, комп’ютери, зламували сейфи. Після такого обшуку в офісі все було перекинуто з ніг на голову, а головний бухгалтер із керівником пили корвалол і намагались якось владнати ситуацію. 

  • П’ять стежинок до Антонівки

    У Старобільському районі вісім прийомних сімей, де виховують 17 дітей. Кожна з них унікальна. Але сьогодні розповім про родину Овчаренків з Антонівки. 

  • Володимир В’ятрович: «ФСБ засекретила архіви КГБ до 2044 року»

    25 листопада Україна вшановувала пам’ять жертв Голодомору. Цього року історики зробили акцент на тому, що геноцид був реакцією комуністичного режиму на спробу відродження Української держави, помстою за прагнення до свободи. Про перспективу притягнути до суду в Гаазі наступницю Радянського Союзу Росію, про те, чи вдасться колись відкрити архіви КДБ, і чому дотепер лише 15 країн визнали Голодомор геноцидом українського народу, розповідає голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ЯТРОВИЧ кориспондентові Укрінформу. 

  • Віктор ШПАК

    «Калашем з крильцями» — по честі й закону?

    Загибель кожного з наших захисників — непоправна трагедія для його рідних і близьких, яку допомагає пережити моральна підтримка всіх оточуючих і кожного з нас. А тепер уявіть, що із зони АТО привозять убитого, про якого кажуть, що він не герой, бо, мовляв, застрелився. 

  • Луганський путч: причини й наслідки

    Недавній ранок листопада почався із дзвінка. Мої знайомі, котрі через складні обставини залишилися в Луганську, телефонували, щоб дізнатися в киянина, що відбувається в їхньому рідному місті. Виявилося, телебачення у них не працює, радіо теж. Мобільний зв’язок — із перебоями. Газети не вийшли. На центральних вулицях — військові зі зброєю, без розпізнавальних знаків, з білими пов’язками на рукавах. 

  • Вікторія ВЛАСЕНКО

    Найбільше болить війна на Донбасі й корупція

    Що єднає українське суспільство? Соціологічне опитування з такою назвою вже третій рік поспіль проводить Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) і Київський міжнародний інститут соціології. Дослідження проводили у 110 населених пунктах усіх областей, крім Криму і тимчасово не підконтрольних територій Донецької та Луганської областей. Учасники опитування могли обирати не одну, а кілька із запропонованих в анкеті відповідей.  

  • Олена ІВАШКО

    Чи настав час амазонок?

    Давно не розраховую на допомогу чоловіків. Усе вирішую й роблю сама. Самостійність виявляється навіть в елементарних побутових моментах. Не реагую на простягнуту з авто руку, майже ніколи не підпалюю від запропонованої запальнички, дякую, як доросла тьотя, коли молодик поступається місцем у громадському транспорті. Не кажу вже про інші звички, які приклеїлися до сучасних жінок. Я не пані й не леді. 

  • Нас убивали, бо ми українці!

    25 листопада українці та світ, як і щороку, вшановують пам’ять убитих Голодомором 1932—1933 років. Жалобні заходи традиційно відбуваються у 32 країнах. О 16-й годині відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання, мільйони людей запалять свічки. 

  • Ірина ПОЛІЩУК

    У Криму процвітає безкарність правоохоронців

    Україна активно обстоює інтереси своїх громадян не лише на сході країни. Доводиться нашим представникам долучатися до бойових баталій зокрема в міжнародних інституціях. Вони на різних міжнародних майданчиках намагаються довести до відома іноземців реальний стан справ. Так ми позбавляємо Росію можливості обманювати світ і маніпулювати ситуацією. 

  • Як Микола Чудотворець урятував нашу родину

    — Онучко, запитай у своїх вчених науковців, чому той Голодомор був у 1932 році, — звернулася до мене бабуся, коли я 1975-го почала навчатися в університеті. — Може, вони там знають. Бо ми, колгоспники, не можемо зрозуміти. То був організований жахливий голод! Це я тобі як свідок кажу. Стільки людей повмирало... А який гарний урожай зерна тоді був! А нам не дозволили його збирати. Охороняли ті поля люди зі зброєю, а відчайдухів, які вночі пробиралися по колоски, розстрілювали. І досі не розумію, чому люди мали з голоду помирати. І під кулі йшли, бо діватися не було куди. А пшениця і жито такі ж гарні у полі стояли, почорніли, пропали. І людей багато пропало... Через отих, оскаженілих... нелюдів...