Щоб люди не купували за кордоном долари за заниженим курсом, знімаючи кошти з банківських карток, деякі фінустанови обклали цю операцію високим відсотком. 

«Я йду, щоб ти ніколи не прала російські онучі», — пояснив свій вибір син і добровольцем поїхав на Донбас. Він пішов із дому звичайним хлопцем, а повернувся героєм». Так сказала мама Ігоря Волошина, який першим із рівнян склав свою голову за нашу свободу. Тож орден «За мужність» третього ступеня, яким посмертно нагородив його Президент, замість сина отримала мати. 

9 квітня минулого року «УК» надрукував матеріал «Юридичну цілину» піднімають волонтери». В ньому йшлося про масштабний проект Сумського громадського центру з надання правової інформації та консультацій селянам Лебединського району, який ініціювала голова обласного об’єднання громадян «Усвідомлений вибір народу» Світлана Дронік та її колеги. 

Законотворці визначилися із трьома основними принципами, на основі яких має бути створено поліцію європейського зразка. Обіцяють, що їх запровадження радикально змінить не лише принципи роботи органів внутрішніх справ, а й поверне довіру суспільства.  

Робочу поїздку  на Харківщину  глава держави  розпочав з відвідин  Військово-медичного клінічного центру Північного регіону. Там він зустрівся з військовослужбовцями із зони АТО, які проходять лікування і реабілітацію. Спілкуючись із бійцями, побажав їм швидкого одужання і наголосив: «Ви потрібні Україні. Ми пишаємось вами. Українська армія і весь український народ дивляться на вас із великою вдячністю». 

Про те, що з чиновниками та силовиками доби Януковича потрібно розпрощатися, в Україні мало хто сумнівається. Активно протестують хіба ті, кого піддають люстрації.  І треба сказати, не безуспішно. Спираючись на рішення «справедливих» українських судів та недосконалість чинного законодавства, часто вони поновлюються на роботі. 

Проректор Європейського університету Андрій Бутенко шість місяців служив рядовим у зоні АТО.
— Ніхто нас, солдатів, не інформував про події в державі і за її межами, — каже він. — Розумію, що в польових умовах складно забезпечити доступ до електронних ЗМІ. Але ж газети доставляти туди хтось мусить?!
Цей факт став одним із мотивів, чому Європейський університет виступив організатором «круглого столу» після того, як на території Донецької та Луганської областей запроваджено режим надзвичайної ситуації, а Верховна Рада визнала Росію країною-агресором.

2008 року на Сумщині почали проводити земельні аукціони, які започаткувала «Сумиагропромбіржа». Завдяки цьому  виділення масивів для ведення фермерських господарств стало максимально прозорим, а місцеві громади почали одержувати вагомі кошти  для розвитку місцевих територій.
Пік аукціонної активності припав на 2012-й, коли в області  реалізували 237 лотів (земельних ділянок). Тоді до місцевих бюджетів надійшло понад мільйон гривень.
Однак із часом таких аукціонів ставало дедалі менше, аж доки торік їхня кількість скоротилася до семи.
У чому причина такого різкого спаду? Про нинішні проблеми у проведенні земельних аукціонів кореспондентові «УК» розповідає заступник директора «Сумиагропромбіржі» Олег ШЕСТАК.

Нині у Сєверодонецьку можна зустріти багато людей, які приїжджають із заходу України. Громадські діячі, волонтери, журналісти й письменники — вони їздять по навколишніх селах, везуть гуманітарну допомогу та відвідують земляків-військових і дивляться навкруги, який він, Донбас. І від усіх, з ким довелося спілкуватися, чую співчуття: як же бідно ви тут живете. І поставлене запитання: чому Донбас підтримав сепаратистів? 

Свого часу тут жирувала радянсько-партійна еліта. Потрапити у часи СРСР на територію Дніпровсько-Тетерівського заповідно-мисливського господарства, що за 60 кілометрів на північ від Києва біля села Сухолуччя, простим людям було неможливо — її охороняли спецслужби. Лише коли серпасто-молоткастий режим почав сипатися, група природоохоронних активістів прорвалася в це спецсафарі. Особливо вразили екологів мисливські вишки з… вуличними ліхтарями біля них. Ліхтарі горіли цілодобово — щоб кабани звикли до світла і, не боячись його, приходили вночі їсти підкормку. Це давало змогу поціляти у здобич навіть п’яним «мисливцям».