Завтра в жителів Криму день референдуму, на якому вони мають висловити свою думку: вони за те, щоб півострів залишився у складі України чи «відійшов» до сусідньої Росії? І хоч цей референдум фактично незаконний, питання, куди ж насправді хоче Крим, цікавить усіх: самих кримчан, жителів України, всю світову спільноту. Звичайно ж, на стовідсотковий крен в один чи інший бік сподіватися не доводиться — різні люди, різні думки, і кожен у прагнення жити в одній чи іншій державі вкладає свій сенс. Та зазвичай у кожному волевиявленні спрацьовує елементарний принцип демократії — меншість іде за більшістю. Звичайно, якщо голосування проводять чесно, прозоро, коли люди впевнені, що без будь-яких наслідків для себе чи родин можуть висловити свою думку. 

Учора зателефонувала моя однокурсниця, яка живе в Краснодарі (та сама, яка ще тиждень тому казала: «А хіба Росія на вас нападає?»). Весь цей час, попри мої численні заперечення, вона переживала, що нам загрожує небезпека з боку фашистської хунти в Україні, яка нібито вбиває людей на вулицях, виганяє їх з власних будинків і змушує переписувати майно. «Ми (тобто Росія) прийшли дати вам волю» — приблизно таким був її основний меседж. 

Розумію, що жодна газета нині не здатна ввігнатися за телебаченням і тим більше за Інтернетом — саме там сьогодні й найгарячіші новини, і найбільше брехні, і максимум емоцій. Причому зашкалювати вони почали навіть не тоді, коли під кулями снайперів-зайд гинули наші майданівці, — найвищий емоційний пік спровокований захопленням російськими агресорами Криму. Соцмережі враз перетворилися на арену інформаційної війни, вибухнувши праведним гнівом українців і брехливим лайном росіян і водночас оголивши її сутність. 

Події останніх місяців, які ми переживаємо разом зі своєю країною, спонукають до глибоких роздумів і переосмислення багатьох звичних речей. Раптом усі дружно заговорили про наш вітчизняний інформаційний простір, і про те, що ми однозначно програємо інформаційну війну, — в зв’язку з безпрецедентною антиукраїнською пропагандистською кампанією в Росії. 

Учора парламент України ухвалив за основу й у цілому Закон «Про Національну гвардію України», внесений Головою Верховної Ради Олександром Турчиновим. За відповідний закон проголосували 262 народні депутати. Згідно з законом, Національна гвардія разом зі Збройними силами має брати участь у захисті державного кордону, припиненні терористичної діяльності. У мирний час гвардійці здійснюватимуть правоохоронні функції й захищатимуть населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій. 

Із власної історії знаємо: задля великої мети кров проливається недаремно. Через це ми народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. І не буде. Майдан довів, що сплюндрувати найголовніше — нашу душу — вже точно не вдасться — на її захист стала Небесна Cотня. Герої завжди будуть з нами. 

Нещодавно у ЗМІ з’явилась інформація, що деякі підприємства Луганщини, Донеччини, Дніпропетровщини почали відраховувати із зарплат працівників від 7 до 30% нібито на потреби відновлення Майдану та допомогу родинам Небесної Сотні. Чимало хто назвав цю інформацію такою, що не відповідає дійсності, або фейком, мета якого — ще більше дестабілізувати ситуацію і посварити схід із заходом. Новий голова Донецької області Сергій Тарута назвав її чуткою, яку поширюють радикально налаштовані громадяни, і закликав правоохоронні органи усіляко перешкоджати цьому. Відхрестилася від «податку на Майдан» і група компаній СКМ, що належить Рінату Ахметову. 

На жаль, наукова теорія криз успішно розвивається та доповнюється на вітчизняній експериментальній базі. Науковці академій економічних наук та соціального управління вивчали відповідну проблематику й громадську думку,  встановивши: розвиток виробництва на цьому етапі характеризується не лише відомими етапами, як-от гальмування, спад, рецесії та кризи, а й наповнений новими термінами на кшталт «регрес», «деградація» і навіть «колапс». 

Найбільшою бідою, яка руйнує економіку країни та робить бідними пересічних людей, є корупція. Саме це ганебне явище наскрізь «в’їлося» в українські реалії та супроводжує всі сфери життя та діяльності влади, органів місцевого самоврядування, різних контролюючих відомств, бізнесу тощо.

Звісно, що з  цими вкрай негативними процесами в нашій країні ведеться боротьба. У першу чергу «вартовим» у цьому процесі виступає Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція), яка здійснює незалежний державний фінансовий контроль від імені виконавчої гілки влади. 

В минулому номері «Урядового кур’єра» було надруковано матеріал про те, якими будуть перші кроки діяльності новоствореного люстраційного комітету.  Ішлося й про оцінку дій суддів, котрі прикривали терор під час Майдану. Втім, варто зазначити, що вже сьогодні здійснюються певні кроки з реформування суддівської системи. Саме вони і стали темою дискусії під час круглого столу, де обговорювався проект закону «Про відновлення довіри до судової системи України» в якому взяли участь судді, посадовці, адвокати.