За якою схемою діє тилове забезпечення бійців продовольством? Про це йшлося на брифінгу «Організація харчування військовослужбовців ЗСУ. Проблеми та перспективи».

— Нині у ЗСУ діє дві системи забезпечення їжею: це експеримент з харчування, в якому задіяні дві військові частини (понад 3100 бійців). На їхній базі створюють їдальні, а продукти закуповують за каталогом. Друга — система аутсорсингу, коли різні компанії беруть участь у тендері на надання повного переліку послуг харчування. На сьогодні 4 компанії надають послуги 169 тисячам військовослужбовців за заявкою тилу, — повідомив голова комітету конкурсних торгів Міноборони Олег Свірко. 

Представником уповноваженого Верховної Ради з питань захисту прав військовослужбовців при уповноваженому ВР з прав людини призначено Юрія Матвійка. Про це під час прес-конференції на тему «Актуальний стан забезпечення прав військовослужбовців в умовах особливого періоду в час проведення АТО» повідомила омбудсмен Валерія Лутковська.

— Згідно із законом уповноважений має здійснювати цивільний контроль за діяльністю військової організації, — сказала вона. 

Звільнений у запас офіцер-десантник Ярослав Радченко з Полтави недавно виписався зі шпиталю, де проходив курс лікування, й адаптується до мирного життя. Він із незначними перервами 14 місяців брав участь в АТО, зазнав там поранень і контузії, 45 діб перебував у полоні у проросійських сепаратистів. Проте коли я запитав у нього: «Як настрій?» — упевнено відповів: «Усе буде ВДВ!» І повідомив, що якщо потрібно буде Україні, то він готовий повернутися у війська. 

Відносне затишшя на сході країни дало військовим змогу проаналізувати рівень підготовки солдатів до виконання завдань у бойових умовах. Результат виявився не дуже втішним: в армії — дефіцит офіцерів з військовим досвідом. Також багато зауважень на адресу військових кафедр українських вишів.

Виправити ситуацію спробували активісти, запропонувавши міністру оборони запровадити курс для підготовки офіцерів запасу. Раніше такий курс тривав 4 роки, курсант відвідував заняття один раз на тиждень, а нині завдяки ущільненню програми військової підготовки і щоденних занять кваліфікаційний рівень можна пройти за неповних чотири місяці. За час проходження навчального збору курсанти факультету підготовки офіцерів запасу виконували вправи зі стрільби із стрілецької зброї та гранатометів, з керування броньованою технікою, проходили підготовку щодо мінування. 

У селі Голятин Міжгірського району на Закарпатті 33 роки тому 9 лютого у сім’ї Івана та Ганни Зубаничів народився син Василь. Далі, як у книжці. Дитинство, друзі, школа, вибір професії. Кажуть, що доля людини визначається задовго до її народження. І змінити її навряд чи під силу комусь земному.

Про кар’єру військового батьки Василя й слухати не хотіли. Усе сподівалися, що то дитячі забавки. Доки не почули синове: «Подав документи до Одеської академії Сухопутних військ. Екзамени успішно склав». «Такий наполегливий», — говорили про курсанта-земляка односельці. 

Перш ніж розпочати розмову з героєм сьогоднішнього нарису майором Євгеном Межевікіним, вирішила поспілкуватися з керівником навчального підрозділу, в якому навчається офіцер. Уявляла, що почую про всіх слухачів похвалу найвищого рівня. Адже тут навчається понад 90% офіцерів — учасників АТО. Аж ні. Начальник командно-штабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського генерал-майор Валерій Лісневський сказав, що є різні ситуації.

Навчальний процес у військовому виші потребує дисципліни і знань. Бойові заслуги тут шанують, однак вони не на першому місці. Перед викладачами, як на полі бою, — всі слухачі рівні. Такий хід розмови змусив і мене змінити думку про них. Бо перед тим була переконана: став героєм — вважай, і навчальний рівень автоматично пройшов. Інтрига зросла, коли малювала в уяві образ свого співрозмовника. В сусідній аудиторії чекав молодий офіцер. Його обличчя сяяло радістю, життям. 

Громадськість, щоб ушанувати подвиги захисників України від російських нападників, започаткувала свою народну нагороду. Дванадцята церемонія нагородження орденом «Народний Герой України» відбувалася в Тернополі. Нині є понад тисяча подань на цю відзнаку. Майже 170 осіб стали кавалерами ордена «Народний Герой України». Є, на превеликий жаль, поміж нагороджених і загиблі. Народну відзнаку за полеглих Героїв Дана Колісника, Сергія Табалу, Андрія Юркевича, Івана Вітишина отримували їхні рідні. Про долі деяких героїв-тернополян — у матеріалі «УК». 

Машини, вщерть напаковані товарами, але без належних документів, трапляються фіскалам, що несуть службу в зоні АТО, майже щодня. Перевізники вишукують будь-яку змогу й шляхи, щоб доставити вантажі на підконтрольну бойовикам територію. Рік тому на сході почав працювати спеціальний підрозділ ДФС «Фантом», завдання якого — протидіяти таким нелегальним товаропотокам.

Про особливості роботи, а також про те, хто і як заробляє на контрабанді, в інтерв’ю «УК» розповів начальник Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО Державної фіскальної служби України, командир «Фантома» Олександр Власов. 

Розвиток підприємств Укроборонпрому має стати стимулом інноваційного розвитку української економіки, а державне оборонне замовлення — забезпечити підвищення бойового потенціалу Збройних сил та інших військових формувань. Такими словами Президент Петро Порошенко відкривав засідання Ради національної безпеки і оборони. Цього разу у фокус уваги посадовців потрапили три питання, пов’язані з гібридною війною: проект державного оборонного замовлення на 2016 рік, нове військово-адміністративне районування України та стратегія її кібербезпеки, інформує департамент прес-служи АП. 

Без команди «Застава, до зброї!» важко було уявити реалії військовослужбовців Донецького прикордонного загону навіть у мирний час. Однак тоді після тривоги  завжди обов’язково наставав її відбій. Чого, на жаль, не скажеш про теперішній час: підняті за тривогою «зелені кашкети» вже понад рік беруть участь у бойових діях на сході України.

Та гібридна війна війною, але охорона державного кордону, як і раніше, залишається пріоритетним завданням цих бійців, які завжди перебувають на передньому краї. І важкі випробування не зменшили кількості охочих одягти військову форму і взяти в руки зброю, щоб захистити свої домівки, майже біля порога яких опинився і державний кордон, і передова водночас.