- А ти хто такий, щоб мене контролювати, - гаркнула у прочинене віконце кіоска продавець, - геть звідси!

На підтвердження своєї рішучості виставила табличку "Зачинено". Наляканий покупець, увібравши голову в плечі, поспішив відійти.

На що ж була така гнівна реакція? Розплачуючись за товар, чоловік подав продавцю кілька дрібних монет - щоб обійтись без здачі, хотів зробити добру справу.

- Таких я не беру! - почув у відповідь.

- Але ж це українські гроші!

- Не беру і все...

Після прохання назвати прізвище продавець і накинулась на покупця. Подібну картину нерідко доводиться спостерігати біля виходу з метро, де в кіосках продають, зокрема, хліб з націнкою, значно вищою, ніж у великих магазинах. Розташовані вони там з численними порушеннями норм і правил, заважають вільному доступу пасажирів до станції. При цьому окремі продавці ще й на покупців кидаються, бо копійку, дві, п'ять і навіть десять за гроші не вважають. Зневагу до державних монет (а без копійки, як відомо, гривні не буває) пояснюють тим, що банк, за їхніми словами, дрібні монети не приймає.

Навіч одразу кілька порушень. Нікому не дано права ігнорувати і вилучати з обігу офіційну валюту держави. Правоустановчі документи з прізвищем власника мають бути вставлені на видному місці в кіоску. Твердження, що банки не приймають копійки, - наклеп. Грубість і агресивність - не ті ознаки торгівлі, на які сподіваються покупці. Думаю, про це варто не забувати тим, хто постійно твердить про ущемлення прав і свобод підприємців. У цивілізованому суспільстві не повинні мати місце культ зверхності, життя за принципом "Закони й норми моралі не для мене". А саме такий підхід у стосунках з оточуючими демонструють окремі підприємці.

Так, за копійки сьогодні нічого не купити. Проблема інфляції - окрема тема. В цьому ж випадку йдеться про стосунки між людьми, актуальність того, як важливо в усіх ситуаціях бути толерантним і не возвеличувати власне "я" шляхом приниження інших. Тим більше, що до розкрутки інфляції чимало зусиль доклали посередники, які утримують кіоски і перепродують там товар.

В умовах інфляції проблема дрібних монет виникає в багатьох країнах. І скрізь її намагаються розв'язати так, аби копійка чи п'ятак не були яблуком розбрату. Скажімо, в Росії проводять акції по збору дрібних монет для оплати лікування хворих дітей. Копійка до копійки, і чергова акція принесла 1,5 мільйона рублів. Чому б нашим благодійним фондам не перейняти такий досвід?