1 вересня 2016-го навчальний рік у Степангородській загальноосвітній школі Володимирецького району на Рівненщині не розпочався: батьки не пустили дітей до старої начебто аварійної школи. І навіть перекрили варшавську трасу, яка проходить неподалік, щоб привернути увагу офіційного Києва. Вимагали негайно розпочати будівництво нового храму науки: чим, мовляв, наші діти гірші за інших?

І хоч в області є справді аварійні сільські школи, які треба рятувати невідкладно, влада змінила пріоритети: 2017-го почали зводити нову в Степангороді поряд зі старою. Школярів тут понад півтисячі, народжуваність висока, громада активна, небайдужа — саме ці аргументи переважили, коли в Державному фонді регіонального розвитку заклали 93 мільйони на школу в Степангороді. Передбачили співфінасування з обласного і районного бюджетів, на об’єкті запрацювали будівельники.

На старий новий рік, 14 січня 2019-го, ввели в експлуатацію першу чергу сучасної школи, де є все: просторі класи, гарні меблі, простір для навчання й саморозвитку. Звісно ж, районна влада одразу запропонувала перейти сюди молодшим школярам, щоб не вчилися у дві зміни. Але диво! Діти до нової школи не пішли — батьки їх знову не пустили. І вчителів теж: мовляв, підуть аж тоді, коли завершать усе. Отакої! 568 учнів туляться у старому приміщенні, а нове, на опалення якого витрачають чималі державні кошти, простоює. Чудасія та й годі!

Аргументи, які наводить виконавча влада району та області, на сільських активістів (а саме вони тут лідери громадської думки і впливу), на жаль, не діють. Адже їхні діти могли б уже два місяці вчитися в сучасних умовах!

«Ми готові були оплатити необхідний відсоток співфінансування з районного бюджету — 860 тисяч гривень — на будівництво другої черги цього року. Адже левову частку надають держава та область. Але тепер відчуваю скепсис наших депутатів: виходить, степангородцям школа не дуже й потрібна. А в районі будівель, на які варто спрямувати кошти, самі розумієте, вистачає», — пояснює голова райдержадміністрації Ярослав Березюк.

Друга черга вже наполовину готова. Цікаво, що вигадають винахідливі активісти цього разу? Вочевидь, зажадають терміново будувати дорогу. Вона й справді не найкраща. Але ж хіба це позиція?

До речі, на авторитетному ресурсі «освіта.ua», який узагальнює підсумки ЗНО, ви знайдете Степангородську ЗОШ наприкінці рейтингу: скажімо, торік подолали пороговий рівень ЗНО тільки 48% її випускників. Позаду — лише одна школа області й кілька ПТУ. А підсумки в цій школі гіршають щороку.

То що це: позиція чи поза? Намагання змінити життя на краще чи суцільні ультиматуми?

Живуть у цьому понад двотисячному селі з незаконного видобутку бурштину (де нарівні з батьками працюють і діти) і не сплачують жодних податків. Із лісу, що поряд. Та із соціальної допомоги від держави. Її рівень для багатодітних сімей нещодавно збільшено. А у відповідь — глуха стіна непорозуміння. І поки що, на жаль, непробивна.