На перший погляд здається, що професія бібліотекаря полягає в тому, щоб просто взяти з полиці книжку і видати її читачеві. Здебільшого люди вважають, що вже в такому місці, як бібліотека, зможе працювати будь-хто. А тому щиро дивуються, що бібліотечна професія потребує глибоких знань, підготовки у спеціалізованому навчальному закладі. Нині бібліотекар — це один із тих спеціалістів, які повинні багато чого вміти. Бути фахівцем з інформаційних технологій, культурологом, піар-технологом, літератором, дизайнером, інколи психотерапевтом, масовиком-витівником, адже тиша в бібліотеці тепер зовсім не обов’язкова. Мабуть, це одна із причин, чому нині спеціальність бібліотекаря охоче опановує молодь.

І розважити, і допомогти

Воєнний стан для бібліотечних працівників Черкащини — час активної напруженої роботи з читачами не тільки в бібліотеці, а й поза її межами. Саме тому книгарі з обласної бібліотеки для юнацтва імені Василя Симоненка майже весь час у дорозі. Цілі стоси літератури нині мандрують до лікувальних закладів, де відновлюються після поранень бійці ЗСУ. А разом із книжками везуть армійцям і щось смачненьке, щоб ті швидше одужували.

Їдуть до госпіталю, як правило, разом з волонтерами, які вирішують різні наболілі питання. У палатах їх зустрічають радісно, як давніх знайомих. Розмови — не тільки про літературні твори, а й про життя, фронтові будні. Про минуле і майбутнє. Про нашу майбутню перемогу.

Бійці тягнуться до книжки, як спраглі до води. Оголосивши серед черкасців збір літератури для поранених, бібліотекарі навіть не очікували такого напливу різноманітних творів. Тут і класика, й пригодницька література, й історія, лірика, поезія. Хтось навіть книжки про будівництво приніс. Думали, нікого не зацікавить, але попит виявився великим. Адже читачі у шпиталі — мирні люди, яким би будувати, творити, а не стріляти. Про мирні плани після перемоги над окупантами часто заходять розмови, які перетворюються на дискусії.

Завідувач відділу читальних залів бібліотеки Катерина Вербівська любить такі діалоги. Це означає, що недарма працює з читачами вона та її колеги, адже спонукають людей до роздумів, активної участі в суспільних процесах.

Заступниця директора бібліотеки Валентина Чорнобривець показує чималий стос нових книжок, які принесли читачі для фронтовиків. Тут їх сотні півтори. Розгортаю одну з верхніх. У ній ідеться про пристрасне кохання. Дівчата замовляли, пояснює Валентина. Адже серед поранених, є й представниці прекрасної половини.

Креатив від луганських мандрівників

А недавно до колег з юнацької бібліотеки завітала мандрівна бібліотека з Луганщини. Статус такого закладу їй присвоїли вимушено, адже ситуація на сході України змусила шукати нетрадиційні шляхи до читачів. За словами менеджерки Луганської обласної наукової бібліотеки Юлії Лисюк, ідея влаштувати мандрівну бібліотеку виникла відразу, щойно команда книгозбірні покинула окупований Старобільськ. Опинилися співробітники в різних областях України — у Дніпрі, Києві, Хмельницькому, на Закарпатті та в Черкасах. Евакуювавшись уперше 2014-го з Луганська до Старобільська, заклад тоді не зміг вивезти значну частину книжкових фондів. Із початком нового етапу російсько-української війни бібліотеці знову довелося виїжджати, тепер зі Старобільська.

«І хоч багато книжок довелося залишити, — розповідає Юлія, — ми вивезли більшу частину нашої професійної команди. Із цими людьми ми сім років збирали книжки звідусіль, готові це робити й надалі. А також працювати з нашими читачами у різних напрямах. Надто в Черкасах, де нам допомагають працівники місцевих бібліотек, де в місцевому молодіжному ресурсному центрі ми розмістили наш невеликий офіс. Книжковий фонд поступово поповнюється літературою. Нам надійшло з усієї України 12 тисяч примірників. Тут відбуваються зустрічі з цікавими людьми, переселенцями. Сам ресурсний центр поволі обладнуємо для подальшої командної роботи.

Протягом останніх років колектив здобув значний досвід у розбудові молодіжних культурних напрямів на Луганщині. Нам було важливо зробити так, щоб молодь не тікала з депресивного регіону, а допомагала робити його затишною домівкою. Багато вдавалося, але перешкодила війна. Тепер луганські бібліотекарі планують упровадити свої напрацювання в Черкасах».

Команда з Луганщини розгортає культурно-просвітницьку роботу: один фахівець організовує курси з української мови, інший — навчання для дітей з комп’ютерного програмування, воркшопи з графічного дизайну, кібербезпеки і медійної грамотності для дорослих, ще хтось виявився корисним у поширенні знань і прищепленні навичок йога-терапії. Разом організовують медійну школу для бібліотекарів BrainPark (сукупний освітній курс за різними напрямами), де бібліотекарів навчатимуть графічному дизайну, допоможуть засвоїти правила нової редакції українського правопису, навчити копірайтингу, поповнити знання з авторського права, соціального маркетингу, допоможуть у користуванні ґуґл-сервісами й оволодінні мови інклюзії. Із цими пропозиціями вони приходять до інших бібліотек або осередків громадської активності, які працюють з переселенцями, і спільними зусиллями здійснюють задумане.

«Хочемо й надалі працювати як мандрівний заклад, але нам важливо мати впевненість, що у нас є умовне гніздечко, куди ми можемо час від часу злітатися для генерування ідей. Тож левову частку офлайн-активності зосереджуватимемо саме у Черкасах», — поділилася планами Юлія Лисюк.

Бібліотекарям з Луганська допомагає спілкування із земляками, яких нині чимало на Черкащині. Недавно, приміром, до них завітала культуролог із Краматорська Віра Шелест із двома живописними картинами, де зображено відомі споруди Старобільська. А музичний гурт «Кінець липня», який так само переїхав сюди зі Старобільська, порадував молодь новою творчою програмою.

У планах мандрівної бібліотеки — повернути до життя свій краєзнавчий відеопроєкт «Топ-топ Луганщиною» та розгорнути в Черкасах ініціативу із психологічної підтримки вимушених переселенців.