Художник із села Зелений Ріг Василь Лихопій — людина, без сумнівів, талановита. Cкільки себе пам’ятає, завжди малював. І школярем, і під час навчання в Лубенському лісотехнічому технікумі, і в період служби на військово-морському флоті. Тільки випадала вільна хвилина — брався за пензля. Доля занесла його на Галичину, де до самої пенсії працював педагогом у системі ДТСААФу.
Малював карпатські пейзажі, а мріяв про рідне село, Гірський Тікич. Із завмиранням серця ступив на землю, знайому з дитинства. Вирішили з дружиною залишитися в батьківській оселі назавжди. Ось і господарюють на власному обійсті разом із дітьми та онуками.
Обійстя ж у них непросте. Усе його майстер пензля прикрасив власними величезними репродукціями творів видатних художників. Величезні полотна і на стінах будинку, й на паркані, й на господарських будівлях.
«Нам і у столичну картинну галерею тепер їхати не треба, — жартують односельці. — Досить завітати до Василя Миколайовича».
І справді, з вулиці в око впадають портрет молодого Тараса Шевченка та інші чудові роботи видатних художників, копії з яких виготовив Василь Лихопій. Є тут і його власні авторські полотна, сюжети яких виношував довго, але малював, як каже, швидко. Не цураються люди, заїжджають до художника, аби помилуватися творами Рембрандта, Рєпіна, Перова, Красицького та багатьох інших майстрів, репродукції з яких із любов’ю виконав сільський живописець. Його полотна прикрашають і сільський будинок культури, і колишню сільську раду. Чимало зі свого доробку подарував друзям і знайомим.
Далеко не всі картини, виставлені в цій галереї просто неба, витримують літню спеку й зимові холоди. Хоч, як розповідає майстер, пристосувався до умов навколишнього середовища: користується фасадними фарбами, пише на деревоволокнистому полотні. Інша річ — у будинку. Тут малюнкам набагато краще.
Пам’ятає, як іще у студентські роки працював над роботою «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Молодого художника вразила майстерність Іллі Рєпіна, який зумів із психологічною гостротою передати настрій групи козаків, точно відобразити різні характери, відтінки сміху. Довго бився художник із Черкащини над окремими обличчями, аби не сфальшувати, щоб копія мала такий самий вигляд, як оригінал. Десятки разів переробляв окремі місця, але таки добився рєпінського звучання.
Над копією картини «Гість із Запоріжжя», яка стала хрестоматійною, також довелося багато потрудитися, аби добитися необхідного колориту, передати майстерність живописця, який зумів утілити на полотні дихання життя давноминулої епохи. «Справжнє мистецтво ніколи не старіє», — зауважує про роботу видатного живописця Фотія Красицького художник із Зеленого Рогу.
А сам працює над замальовками майбутніх творів, яких у його уяві та намірах багато. Мріє розмалювати майбутню церкву, яку збираються збудувати у селі.
На його подвір’ї завжди людно. Крім шанувальників живопису, з усієї округи приїжджають замовники столярних виробів, адже меблів чи дверей та віконних рам кращих, ніж Лихопій, ніхто не зробить.
Ми в Google+