Тривожний дзвінок від знайомої сєверодончанки: «Чиї танки поблизу міста?!» За дві-три розмови із військовими страху покладено край — то просто навчання. Хоч городянка вже й сама здогадалася. І вже з усмішкою розповідає, як вони з подругою вирушили на поле саджати картоплю. Нелегка праця, хоча і сонечко вже майже по-літньому гріє. На сусідніх ділянках — майже всі знайомі. Згадали сєверодончани про сапки, відра й лопати, бо місцеве бюджетоутворююче підприємство «Азот» так і не запрацювало за майже два роки АТО. А виживати треба. Словом, працювали, жартували, вихвалялися хто й що висаджує... Аж раптом — танки. Вісім машин посеред поля, де зазвичай співробітникам «Азоту» надавали ділянки під городи.

«Ще хвилину до того навкруги людей було — купа. Тут дивлюсь – нікого. Але ж немає навкруги ані будиночків, ані куренів. Куди поділися? — згадує співрозмовниця. — Подруга моя побігла до дороги. А я впала в траву. Повертаю голову — поруч сусідка лежить. Потім уже й інших побачила — повставали, коли танки кудись у бік проїхали».

Тепер одне непокоїть мою нову приятельку: виросте картопля, дбайливо посаджена нею, чи колишнє поле віддадуть під черговий полігон і врожаю вже не дочекатися? Такі ж думки у багатьох луганських землеробів. Загалом по області, за даними Департаменту екології, природних ресурсів та агропромислового розвитку облдержадміністрації такі самі проблеми із 1272 земельними ділянками приватної власності, що розташовані вздовж державного кордону в 50-метровій зоні, та підлягають обміну.

Тобто люди мають віддати 7,6 тисячі гектарів під будівництво фортифікаційних споруд та зони відчуження поблизу державного кордону.

Для відшкодування збитків та на компенсації людям потрібні кошти з Державного бюджету — майже 18,4 мільйона гривень. Державна адміністрація Луганщини вже звернулася із проханням до уряду, щоб визначитися, як саме компенсувати людям збитки. Та за попередніми спостереженнями фахівців, люди, чиї земельні ділянки вже потрапили в зону спорудження фортифікаційних споруд у зоні АТО на Луганщині, у подібній ситуації віддають перевагу наданню земельних ділянок такого ж бонітету перед вартісним відшкодуванням. І навіть готові переїхати жити туди, де їм буде запропоновано земельну ділянку.

Адже буде у когось пшениця, а в когось картопля — уже й зима не така страшна.