В Ужгороді презентували другий том «Педагогічної освіти Закарпаття». Представили книжку в межах одинадцятого «Книга-Фесту», який триває у форматі книжкового марафону. На заході побував кореспондент «Урядового кур’єра». 

Охоплює чотири століття

Фундаментальна робота і колективний здобуток науковців Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти ставить на перше місце в розвитку суспільства і підносить особистість освітянина — педагога, вчителя. Йому віддано шану та зроблено такі узагальнення, які неможливо спростувати.

Автори наголосили, що згадано всі вагомі постаті та події, які відбувалися за час, охоплений виданням. А це понад чотири  століття.

Перший том вийшов 2021 року у всеукраїнському видавництві «Карпати». У ньому досліджено дошкільну, середню і післядипломну освіту, а також вищу і професійно-технічну. Увагу зосереджено на здобутках у галузях педагогіки, дидактики, а в сучасний період — на впровадженні інноваційних підходів в умовах глобалізації освіти і науки, перших кроках Нової української школи.

«Намагалися відтворити здобутки освітян нашого краю від найдавніших часів до сьогодення, — розповів директор інституту Ярослав Сивохоп. — Жодна область України такого видання не має, ми це зробили першими. Це робота працівників нашого інституту протягом більш ніж десяти років. Авторський колектив — понад 30 осіб».

Директор інституту наголосив, що автори прагнули охопити якомога більше інформації, яку збирали в архівах. Труднощі полягали в тому, що на різних етапах Закарпаття входило до складу різних держав, тож архівні матеріали шукали не лише в Україні, а й в Угорщині, Чехії, Словаччині, Австрії. Робота вимагала володіння іноземними мовами, латиною. Працівники інституту змогли подати у книжці все важливе, до чого мали доступ, неупереджено і правдиво. Загалом у двох томах енциклопедичного видання вміщено понад 1200 статей і 240 ілюстрацій.

Не оминаючи гострих кутів

Як зазначив у виступі голова редакційної колегії доктор фізико-математичних наук Василь Химинець, масиви інформації про крайову освіту були такими величезними, що виходили за межі задуманих обсягів енциклопедичного видання. Довелося зважати і на фінансування. Та редакційна колегія готова продовжити роботу і висвітлювати педагогіку вищої школи.

«Наш колектив бачить педагогічну освіту як духовний розвиток усього краю, — розповіла відповідальний секретар видання кандидат педагогічних наук Лідія Повх. — Ми долали стереотипи і переоцінювали цінності. Системно висвітлювали культурні процеси у краї, бо не можна відірвати освіту від культури. Стикалися і з політичними складнощами,  бо певне політичне явище можна розглядати з різних ракурсів. У наших двох томах є те, що до нас намагалися оминати».

Які імена, які постаті!

Серед персоналій є детальні розповіді про дуже цікавих особистостей. Окремі статті присвячено релігійним діячам, котрі стали провідниками знань, носіями прогресивних ідей свого часу. Серед них єпископ Мукачівський Андрій Бачинський, греко-католицький діяч, поет і просвітитель Олександр Духнович, майбутній президент Карпатської України Августин Волошин. Професор і директор семінарії, автор 63 опублікованих підручників, зокрема граматик, читанок, букварів, методичних праць — все це про нього. Ці особистості жили в різні епохи, мали різні погляди, проте всіх об’єднує духовність, культура, освіта.

 «Педагогічна енциклопедія Закарпаття» проливає світло на маловідомі сторінки крайової освіти. Хто знав, що Ужгородська гімназія має понад 400-річну історію? З’явилась однією з перших у країнах Центрально-Східної Європи. Серед її випускників Андрій Бачинський, Олександр Духнович і Августин Волошин; історик, церковний діяч, публіцист Іоаникій Базилович; вчений-енциклопедист, директор Ніжинського ліцею, в якому навчався Микола Гоголь, Іван Орлай; славіст, будитель болгарського народу Юрій Гуца-Венелін. Випускники гімназії очолювали кафедри університетів у різних європейських країнах, де сягали вершин наукових знань, виховували молодих учених.

Про роботу авторського колективу директор видавництва «Карпати» Віктор Браславець сказав так: «Роботу слід продовжувати хоч би тому, що у двох томах неможливо охопити всю інформацію. Якщо вистачить сил і можливостей у наших авторів, то, думаю, вони на зробленому не зупиняться».