Нині у вирішенні доленосних питань, якими є об’єднання територіальних громад та децентралізація влади, ми використовуємо не лише кращий європейський досвід, але й власний, зокрема набутий містами обласного значення. Так, древнє місто Ладижин ще 14 років тому приєднало до себе три населені пункти й самостійно з огляду на можливості свого бюджету і власну ініціативу вирішує питання розвитку міської громади. Тож Ладижин давно на етапі реформи — шукає дієві механізми покращення добробуту своїх городян і таким чином зміцнення нашої держави. Про досвід місцевої громади щодо самоврядування «УК» розповів Ладижинський міський голова Валерій КОЛОМЄЙЦЕВ.
— Валерію Івановичу, що для вас насамперед означає децентралізація?
— З 2001 року, коли Ладижину надали статус міста обласного значення і коли ще не йшлося про децентралізацію та об’єднання громад, ми започаткували новий порядок життя. Це коли довіра до держави і влади має формуватися ефективною роботою органу місцевого самоврядування. Тоді до міста приєднали селище Губник, село Лукашівку і хутір Ружицьке. Вони залишилися «селами», але бюджет маємо спільний, їхні жителі користуються всіма благами міста.
Я підтримую Президента України Петра Порошенка і Голову Верховної Ради Володимира Гройсмана, які стоять на чітких позиціях у питаннях децентралізації та об’єднання громад. Нині голова Вінницької облдержадміністрації Валерій Коровій може підтвердити (у вирішенні питань керівництво облдержадміністрації нас підтримує), що Ладижин розвивається динамічно: наше місто залучає найбільше в області інвестицій і капітальних вкладень у промисловість. І це — мільярди гривень! Саме можливість самим приймати рішення в інтересах громади зробила Ладижин самодостатнім.
— Свого часу часто вдавалися до популізму, мовляв, ефективніше розвивати не виробництво, а логістику та надавати послуги, бо саме там крутяться гроші. Ваше місто на чому стоїть?
— Я господарник. Для мене дуже важливо, щоб людина мала свою справу, бо вона тоді сама годує свою сім’ю, а також сплачує податки. Тому завжди сприяю підприємцям. Потенційно вони — середній клас, який має бути соціальним фундаментом у державі.
Однак я переконаний, що основа економіки — виробництво, за розвитком якого нашу державу сприймають у світі. З Ладижина ми відправляємо (зокрема й за кордон) не сировину, а продукцію. Тобто додану вартість залишаємо у себе і завдяки цьому створюємо нові робочі місця.
Торік промислові підприємства нашого міста виробили продукції на понад 8 мільярдів гривень, або на 34,8% більше від показника 2013 року. А за 8 місяців цього року — на 8 мільярдів 287 мільйонів 751 тисячу гривень, що на 91,6%, або майже на 4 мільярди гривень більше порівняно з відповідним періодом 2014-го. В якому ще місті обласного значення в країні є такі вражаючі показники з розвитку промисловості? Наші підприємства виробляють найбільше промислової продукції у краї. А в розрахунку на одного жителя за цим показником посідаємо одне з перших місць в Україні.
— Містоутворюючим підприємством завжди була Ладижинська ТЕС. Завдяки чому тепер міська громада набула якісно нових ознак?
— Спочатку відомий у країні холдинг ПАТ «Миронівський хлібопродукт» хотів розмістити свої виробничі підрозділи в іншому районі області, але там документи на землю для його нових підприємств за 8 місяців не змогли підготувати. Коли ж звернулися до нас, ми прийняли інвестора з оркестром. І тепер на території міської ради маємо агроформування, комбікормовий завод і потужний комплекс з виробництва м’яса птиці найбільшої в Європі птахофабрики. У результаті ми отримали майже 5 тисяч нових робочих місць (до речі, працездатних людей у нашому місті 14 тисяч осіб) та стабільні надходження в бюджет. Тепер лише жителями міста не можемо забезпечити потребу нових виробництв у працівниках. Тому понад 50 автобусів товариства «Миронівський хлібопродукт» возять на роботу людей із сіл довколишніх районів, і вони теж соціально захищені.
А у двох дев’ятиповерхівках, які збудував інвестор (з часом зведе ще кілька), квартири отримали ладижинці і спеціалісти, які приїхали в місто. Своїм коштом інвестор на сьогодні утримує два дитсадки. Переконаний, що громади багатьох сіл і міст мріють, щоб відбулася децентралізація і вони отримали можливість мати додаткові фінансові ресурси для розв’язання проблем.
— Децентралізація наповнила місцеві бюджети. Ваше місто справляється з показниками, які доводить Міністерство фінансів?
— Цього року Міністерство фінансів, зважаючи на успішну динаміку у виробничому секторі міста, вперше не надало нам дотації. Втім, ми надбаємо своїм розвитком. А також заробимо… як рантьє. Свого часу Ладижин першим у країні порушив питання про доцільність збереження коштів міської громади на депозиті в банку. Дякую газеті «Урядовий кур’єр», колектив якої тоді підтримав нас публікаціями. Тепер на депозиті в державному банку громада зберігає 60 мільйонів гривень, тож один мільйон гривень щомісяця у відсотках — це добра підмога для нашої освіти, охорони здоров’я, розвитку спорту.
Щороку бюджет, який доводить нам Міністерство фінансів, своїм рішенням депутати міської ради збільшують щонайменше на 20%. І завжди його виконуємо. 2015-го нам довели його на 92 мільйони гривень, а ми прийняли — на 160 мільйонів. І виконуємо. Гордимося, що стали донором держави!
— Вулиці Ладижина причепурені кашпо з квітами. А чи змінилися села, які увійшли до складу міста?
— Наше місто стає дедалі ошатнішим. Робимо дороги, впроваджуємо енергоощадні технології, зокрема утеплюємо багатоповерхові будинки, тож люди менше платитимуть за тепло. Завершуємо першу чергу будівництва заповідника місцевого значення — дендропарк «Ладижинський гай», де будуть літній театр, альтанки, спортивні майданчики для різних видів спорту, а також штучний затон з фонтанами, який узимку слугуватиме льодовою ареною для гри в хокей та катання на ковзанах.
Змінюються і наші села. Наприклад, Лукашівку, яка за 10 кілометрів від міста, коштом міського бюджету газифікували. Хоча звідти економічно доцільніше возити дітей на навчання в місто, міська рада дослухалася до прохання батьків і зберегла в селі школу. Фінансуємо її потреби. Встановили в ній сучасні котли, які працюють на альтернативних видах палива. Відкрили в селі амбулаторію сімейної медицини. Звісно, селяни користуються послугами міської лікарні, яка одна з кращих в області.
— Валерію Івановичу, від чого залежить добробут громади Ладижина?
— Від власної ініціативи. Наприклад, нині з міського бюджету кожному пенсіонерові перераховуємо щомісяця по 50 гривень на хліб. Завдяки цьому буханка йому обходиться в 1,75 гривні. А за підтримки Героя України, голови правління ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Юрія Косюка відкрили соціальний магазин, де пенсіонери за собівартістю можуть придбати м’ясо птиці та інші продукти. Наша громада дбає про людей.
ДОСЬЄ «УК»
Валерій КОЛОМЄЙЦЕВ. Народився 1952 року на Чукотці. Трудову біографію розпочав у 16 років електрозварювальником на будівництві Ладижинської ТЕС. Працював генеральним директором українсько-російського підприємства, головою правління Акціонерного товариства «Енергетик». З березня 2001 року — Ладижинський міський голова.
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+