ПРОБЛЕМА

Чи часто в українських сім'ях урегульовують конфлікти кулаками, досліджував "Урядовий кур'єр"

Якось в автобусі випадково почула розмову двох першокласників. Один запитав другого: "Чому ти сьогодні такий сумний?" А той, трохи поміркувавши, відповів: "Ну добре, ти - мій найкращий друг, розкажу... Знаєш, учора ввечері тато знову прийшов додому п'яний. Посварився з мамою, вони кричали, а я сховався у своїй кімнаті. Та коли він побачив у моєму щоденнику трійку з математики, то, замість пояснити рівняння, відшмагав паском - дуже боляче. Я плакав, просив не бити, обіцяв усе вивчити, та даремно. Татко розлютився так, що навіть маму, яка мене захищала, вдарив. А потім наказав іти спати ще засвітла. Та я ще довго не засинав: батько голосно кричав, а мама плакала..." На очах у малого виступили сльози, але він продовжував: "Та хоч він і б'ється, все ж я його дуже люблю. Але ж битися -погано. Татко мав би нас захищати - ми ж родина. А натомість... Думаю, його насварили на роботі. Та ми ж із мамою в тому не винні. Чому ж він з нами так?!"

І хоч ця випадкова розмова мене не стосувалася, чомусь міцно закарбувалася в пам'яті. На щастя, в моєму дитинстві такого не було. Та, виходить, не всім так щастить. Тому із запитанням, наскільки в Україні поширене таке ганебне явище, як насильство в родині, вирішила звернутися до фахівців.

Домашня тиранія: причини і наслідки

Столичний психолог Ольга Дробот зауважила, що насилля, в тому числі в родині, фахівці поділяють на фізичне, психологічне, економічне й сексуальне. Це може бути одноразовий спалах гніву або періодичне тероризування сім'ї.

Причини також різняться. Найчастіше - це сімейна криза (моральна, фінансова, психологічна) у стосунках чоловіка і дружини, яка позначається й на дитині. Це тривале непорозуміння, яке не вирішується звичайною бесідою. Ще серед поширених причин - вікова різниця. Одна людина розвивається швидше за іншу. Звідси - різні погляди на світ та мікроклімат у сім'ї. І якщо проблема не обговорюється, а образи накопичуються, врешті одне чи й обоє з подружжя можуть "зірватися".

Також якщо чоловік виховувався в родині, де батько мав за правило піднімати руку на маму, то й син у власній сім'ї може підсвідомо наслідувати таку "чоловічу" поведінку. А ще, хоч як це дивно, за спостереженнями психолога, чоловік може підняти руку на жінку через... самозахист. Адже не рідкість, коли дружина день у день "пиляє" свою другу половинку за те, що, скажімо, мало заробляє, пізно повертається додому, не приділяє уваги дітям. Можливо, спочатку чоловік і намагається виправдовуватися словами, але врешті йому може просто урватися терпець...

Якщо ж насилля в родині - не одноразовий спалах гніву, а періодичне тероризування домашніх, можливо, у такий спосіб тихий та покірний на роботі чи у колі "крутих" друзів чоловік намагається підвищити свою самооцінку.

Робити вигляд, начебто нічого не відбувається, на переконання психолога, не можна, навіть якщо чоловік вибачився та пообіцяв, що це більше не повториться. Аби уникнути таких проблем у майбутньому, Ольга Дробот радить розібратися, що є причиною насилля (зміст проблеми). Тобто людина має зробити "самодіагностику", а рідні - допомогти у цьому.

Далі слід визначити, чи вважає кривдник свою поведінку аномальною та чи прагне подолати кризу? Чи прийме він допомогу від рідних, фахівців? Зазвичай така людина сторонніх порад не сприймає, живучи за правилом: "Я -найрозумніший, а тому лише я знаю, що саме потрібно моїй родині". Цей "вид" домашнього тирана, переконана психолог, - найгірший, тож працювати з ним важко.

Діти завжди винні?

Що ж до насилля над дитиною, Ольга Дробот зауважила, що у менталітеті слов'ян споконвіку закладене виховання з домінуванням. Батьки хочуть зробити дитину кращою, але на свій розсуд. Діти в нас апріорі винні у тому, що погано навчаються, не чистять зуби, не доїдають обід, розкидають іграшки... Доки дитина маленька - терпітиме. Проте коли підросте, може вибухнути протестом: "Серед друзів я авторитет і вчителі мене поважають. Чому ж удома я завжди поганий хлопчик (дівчинка)?" Та навіть якщо підліток відкрито не конфліктує, через постійний тиск у сім'ї може шукати визнання серед однолітків через неординарну поведінку та зухвалі, інколи навіть протиправні витівки. А це, як відомо, може погано закінчитись. Коли дитині 4-5 років, батьки спересердя можуть "відшльопати" малого бешкетника. Проте краще не робити з цього правила, а поговорити із сином чи дочкою, пояснити помилку.

Якщо ж батько-тиран не визнає, що чинить погано, а його діти та дружина часто ходять у синцях, психолог не бачить іншого виходу, ніж звернення до міліції. Та якщо чоловік розкаявся і не відмовляється відвідати психолога, Ольга Дробот радить приходити на прийом усією родиною. Адже щоб допомогти всебічно й дієво, фахівцю слід вислухати та зрозуміти точку зору всіх сторін конфлікту.

Поширені у народі приказки "За одну биту дружину двох небитих дають" або "Люблю як душу, трясу як грушу!" психолог не визнає правильними. Адже якщо ти справді любиш свою другу половинку й дитину, робити їм боляче не треба. На запитання, чи слід вірити кривднику, який обіцяє виправитися, Ольга Дробот зауважила: "Обом з подружжя слід змінити життя, цінності, пріоритети, а отже - себе самих. Тоді зникнуть приводи для конфліктів, для врегулювання яких чоловік як останній (а може, і єдиний) аргумент звик використовувати кулак". Але для цього слід наполегливо працювати над собою та над стосунками в родині.

Проте не завжди для скандалу, який може перерости у бійку, потрібен конкретний привід. Чоловік може просто мати запальну вдачу. Тоді психолог радить знайти корисну справу, яка потребуватиме тієї ж сили, емоцій та енергії, які нині дістаються родині у вигляді лайки чи й тумаків. Тобто надлишок емоцій - у корисне русло!

Куди подавати тривожні сигнали

Ірина Мочульська, головний спеціаліст відділу протидії торгівлі людьми та попередження насильства в родині Міністерства у справах сім'ї, молоді і спорту, яке нині реорганізовується, навела сумну статистику:

- У 2010 році в Україні понад 100 тисяч постраждалих звернулися до різних інстанцій про вчинення насильства в сім'ї (на 24,5% більше, ніж у 2009-му). Серед них дітей -919, жінок - понад 90 тисяч та чоловіків - майже 9 тисяч. Цифри вражають.

Якщо в сім'ї таке сталося не вперше, звертайтеся до управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту районних (міських) державних адміністрацій. Якщо насильство чинять над дітьми - до служби у справах дітей, а також до органів внутрішніх справ.

Жоден сигнал, навіть від сторонніх людей (сусідів, колег по роботі, далеких родичів) не залишиться без уваги. Вони обов'язково реєструються в журналі обліку, а далі направляються до територіального органу внутрішніх справ. Якщо під впливом емоцій жертва насильства забуває написати заяву, міліціонери приймають й усні звернення.

- Розглянувши заяву й перевіривши факти в родині, дільничний інспектор або працівник кримінальної міліції у справах дітей виносить кривднику офіційне попередження. Але тільки якщо йому вже виповнилося 16 років (тобто він може бути осудним). Цим, для початку, тиран може "відбутися", якщо у його діях правоохоронці не виявлять небезпеки для життя чи здоров'я родини. Якщо ж такий ризик є, дільничний інспектор міліції, за погодженням з МВС і прокурором, може винести його родині захисний припис - офіційно заборонити піднімати руку на рідних. Якщо ж дружина пішла з дому і забрала дитину, батько-грубіян не має права протягом трьох місяців розшукувати, зустрічатися або розмовляти з ними по телефону, якщо вони цього не хочуть, - розповіла Ірина Мочульська.

Корекційна програма або 15 діб за гратами

Далі органи внутрішніх справ направляють занадто запального чоловіка до кризового центру для проходження корекційної програми. Там із ним працюють психолог, юрист, соціальний працівник, намагаючись прищепити ненасильницьку модель поведінки. Якщо він відмовиться - порушить закон, а про його "прогули" фахівці центру обов'язково повідомлять до міліції. Суд також може стягнути з домашнього тирана кошти на перебування його родини в спецзакладах для жертв насилля.

За порушення захисного припису або ухиляння від корекційної програми на домашнього тирана чекає штраф від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи (від 30 до 40 годин), або виправні роботи (від одного місяця з відрахуванням 20% заробітку), або йому "світить" адміністративний арешт - до п'яти діб.

Якщо ж на невгамовного кривдника родина поскаржиться двічі за рік, йому "світить" штраф від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів або подовження строку громадських робіт від 40 до 60 годин. Також можуть направити на виправні роботи (1-2 місяці з відрахуванням 20% заробітку). І як останній аргумент - адміністративний арешт на 15 діб.

І прихистять, і допоможуть

Існує думка, що найкраще жертвам насильства в родині "пересидіти бурю" у рідних або друзів. Звісно, вони пожаліють, але далеко не завжди зможуть надати усю необхідну допомогу. Тому фахівець радить постраждалим звертатися до одного з майже 2 тис. центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а також до мережі установ, де в режимі стаціонару надається комплекс соціальних послуг. Саме тут дружини й діти неодмінно отримають психологічну, побутову, педагогічну, соціальну, медичну, інформаційну та юридичну допомогу.