Міжнародний благодійний фонд «СОС Дитячі містечка в Україні» відкрив у Сєверодонецьку центр з надання допомоги сім’ям, які опинилися у складній життєвій ситуації. Заходу передував дводенний семінар, під час якого фахівці обговорювали практику й новації у справі захисту прав дітей в умовах воєнного конфлікту. Вони дійшли висновку, що рецепти, які можна використати в Київській, Рівненській, Волинській чи Житомирській областях, де немає конфлікту, не ефективні на сході, в зоні АТО.

«Ми повинні тут створювати те, що потрібно для Луганщини», — каже генеральний директор Міжнародної благодійної організації «СОС Дитячі містечка в Україні» Андрій Чуприков.

На святі відкриття центру «СОС Дитячі містечка в Україні» весело було всім. Фото автора

Дім для Христинки

«Я перебралася з Луганська ще в 2014 році, а онуків вивезла лише через рік», — розповідає Любов Циганок, доки Христинка і ще десяток дітлахів під веселим командуванням мультяшних персонажів Нулика й Сімки отримують лист подорожі й починають екскурсію центром. Онуків бабусі вдалося забрати з Луганська, коли там раптово після серцевого нападу померла їхня мама. Жити родині у Сєверодонецьку ніде, тож орендують квартиру за тисячу гривень, а ще оплачують компослуги.

«Для нас це дорого, багато грошей іде на ліки. Ми з онуком Богданом астматики», — скаржиться Любов Миколаївна. І розповідає, що вже багато разів ходила на прийоми до різних посадовців, домагаючись, щоб онуків, які залишилися сиротами, і її, вимушену переселенку з Луганська, поставили на житлову чергу або хоч дали кімнату в гуртожитку. Та поки що безрезультатно.

Можливо, восьмирічній Христині та її 12-річному братикові, які пережили гаряче літо 2014-го в Луганську, ховалися від обстрілів і втратили матусю, все-таки присвоять статус дітей війни і це дасть змогу розв’язати проблему даху над головою.

Христинка дуже любить бабусю. Фото автора

Чому батьки можуть відмовитися

Про особливий статус для дітей із зони АТО говоримо з Андрієм Чуприковим. «Відповідний проект урядової постанови розробляє робоча група, — каже Андрій Павлович. — Завдяки нашій діяльності й підтримці кількох народних депутатів нам вдалося зупинити ухвалення цього документа, тому що в початковій його редакції йшлося про те, що статус дітей війни отримають лише близько 150 осіб. Ми ж вважаємо, що такий статус мають отримати всі діти зі сходу України, які так чи інакше постраждали внаслідок конфлікту».

Як відомо, Українська мережа за права дитини звернулася до Прем’єр-міністра й голови Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради щодо порушення прав дітей, які постраждали внаслідок воєнного конфлікту на сході України. Її представники зауважили, що у первісному варіанті постанови йшлося про те, що однією з обов’язкових умов надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, потрібні разом з іншими документами заяви про вчинення кримінального правопорушення щодо дитини та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження. Українська мережа за права дитини вважає, що такі умови суперечать нормам міжнародного гуманітарного права, які застосовують до держав-учасниць у разі збройних конфліктів і стосуються дітей, зокрема Конвенції ООН про права дитини та Закону «Про охорону дитинства». Бо запропонована у постанові процедура призведе до повторної травматизації дітей, які вже постраждали. Тому більшість батьків відмовлятиметься від подання цих заяв, щоб не погіршувати стан психіки дітей.

За інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), від конфлікту на сході України постраждало 580 тисяч дітей. За даними фонду, 200 тисяч з них потребують термінової психологічної допомоги.

Благодійну організацію «СОС Дитячі містечка в Україні» знають на Луганщині ще з 2012 року. Міжнародники й нині працюють на всій території області. Після початку конфлікту відкрили соціальний центр у Старобільську. Але і в Луганську працює центр, де надають комплексні послуги сім’ям, які перебувають у важких життєвих обставинах. Допомагають «СОС-Кіндердорф» у цій роботі ЮНІСЕФ, УВКБ ООН, NRC, Данська рада у справах біженців. Тобто всі основні міжнародні організації партнерства заради допомоги дітям.

«Створюємо методологічні центри, як у Сєверодонецьку, і плануємо розширювати коло прийомних сімей. А ще — створювати патронатні родини — саме для тих дітей, які постраждали внаслідок війни, конфлікту на території області. Акцент має бути на цьому», — переконаний Андрій Чуприков.

За його словами, нині найбільша проблема в Україні — це соціальне сирітство, тобто діти, які при живих батьках опиняються в інтернатних установах. За його даними, з понад 100 тисяч дітей, що живуть в інтернатах, тільки 9% мають статус сироти та позбавлених батьківського піклування. Решта при живих батьках не можуть жити в сім’ях з різних причин, зокрема через бідність.

У Сєверодонецькому центрі з надання допомоги сім’ям, які опинилися в складній ситуації, планують роботу десяти психологів, соціальних працівників, педагогів. Але загалом благодійна організація «СОС Дитячі містечка в Україні» розширює діяльність. Уже зараз мобільні бригади «СОС-Кіндердорф» виїжджають у так звану сіру зону, працюють біля лінії зіткнення: у Станиці Луганській, Попаснянському й Новоайдарському районах, інших гарячих точках. Усі вони допомагають прийомним сім’ям, родинам переселенців, у яких є діти. Соціальний супровід від благодійного фонду «СОС Дитячі містечка в Україні» нині отримують 13 прийомних сімей Старобільського району й Сєверодонецька, в них виховують 30 дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Міжнародна організація також допомагає ще 200 сім’ям, які опинилися в складних умовах. 80% з них мають статус внутрішньо переміщених. Загальна мета — дійти до кожної дитини, яка потрапила в біду, і допомогти.