Однією з найяскравіших його сторінок став концерт «Симфонічні спектри», який відбувся у Великому залі Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.
Того вечора на сцені царював заслужений академічний оркестр Національної радіокомпанії України під орудою його художнього керівника і головного диригента Володимира Шейка. Не забуваймо, що рік у рік у програмах цього фестивалю переважають світові або українські прем’єри творів сучасних композиторів. Так було й цього року.
Концерт розпочався прем’єрою скрипкового концерту Олега Безбородька «Шлях до Канева», присвяченого Кобзареві. О. Безбородько — не лише композитор, а й блискучий піаніст. Його концерт зіграв скрипаль Михайло Новік. Слухачів вразив яскравий, насичений чудовими фольклорно забарвленими темами твір кримськотатарської композиторки Мерзіє Халітової «Концерт для саксофона, струнних та ударних» із виразним соло цимбалів. Він прозвучав у виконанні саксофоніста Олександра Рукомойнікова і оркестру.
Тепер поговорімо про найголовніші прем’єри концерту, бо вони залишаться в пам’яті надовго.
Твір Олени Сєрової «Обличчя» для флейти із симфонічним оркестром став вибухом першого відділення концерту. Яка міць, який струмінь енергії! Авторка побудувала партитуру твору так, що вона передбачає аж п’ятьох виконавців у групі ударних. Саме ця деталь стала однією з визначальних. Адже така звукова палітра віддзеркалює нечувані космічні грані земного буття. Проте з виконанням упоралися лише четверо перкусіоністів. Давно не доводилося чути такого звучання оркестру! Олена — учениця знаної композиторки Ганни Гаврилець. Що тут наслідок власної природи, а що — результат впливу педагога, судити не нам. Але в багатьох місцях її твору в публіки аж мороз по шкірі гуляв. «Обличчя» — це не мініатюра, а розгорнута композиція зі складною формою. Але слухачі в залі нетерпляче чекали на кожний наступний такт, мимоволі ставлячи собі запитання: «А що ж далі?» Так утримувати увагу слухача вміє не кожний композитор. Після виконання «Облич» безмежно скромна Олена лише на мить з’явилася на сцені, щоб привітати виконавців і вклонитися публіці.
Тішило, що зал був заповнений, хоч усі виконувані твори були публіці не відомі. Непоганий показник музикальності Києва, не гірше, ніж, наприклад, у наймузикальнішому місті світу Відні.
Програму концерту завершував твір Ганни Кузіної «In memoriam» для баса, мішаного хору і оркестру на текст 87-го біблійного псалма («Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою»). Цю музику авторка присвятила всім героям — захисникам України. Солістом виступив народний артист України світова оперна зірка Тарас Штонда. До речі, напередодні він проспівав блискучий сольний концерт у Національній філармонії. Але в день фестивального виступу Т. Штонда вийшов не для того, щоб співати для публіки. Він вийшов для розмови з Богом. І кожен слухач у залі був певен, що звернення до Всевишнього було почуто. Унікальна харизма Штонди, його заглибленість у найтонші нюанси музичного і літературного тексту перетворили прем’єру нового твору Ганни Кузіної на зворушливий ритуал. У виконанні твору взяв участь Академічний хор ім. Платона Майбороди Національної радіокомпанії України (художній керівник Юлія Ткач).
Світова прем’єра цього твору спонукала весь зал аплодувати стоячи і багато разів вигукувати «браво». Саме таким був кінець концерту. Наступного дня Тарас Штонда вилетів на гастролі до Швеції. А вдячна публіка досі чекає на його появу на сцені Національної опери України.
Олександр МОСКАЛЕЦЬ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+