Україна у 2015 році посіла друге місце у світі за коефіцієнтом смертності. За даними Центрального розвідувального управління США за минулий рік, обігнала нашу країну в цьому антирейтингу лише африканська країна Лесото, де коефіцієнт смертності на 1000 населення становить 14,89. Також до першої п’ятірки ввійшли Болгарія, Гвінея-Бісау, Латвія.

Це «почесне» місце брудною плямою лягає на медичну репутацію батьківщини таких великих лікарів, як Микола Пирогов і Володимир Караваєв. Це результат багаторічного експерименту з виживання населення в умовах повної байдужості до нього влади, надвисоких цін на медпрепарати, безпорадності медиків.

У лікувальних установах, попри декларовану в Конституції безкоштовну медицину, нічим лікувати. А з такими зарплатами дедалі менше охочих лікувати. Є загроза, що найближчим часом вже… нікого буде лікувати.

Смертельна небезпека нависла над країною. Дедалі більше людей гине від соціально значущих хвороб. Тільки через відкриту форму туберкульозу щогодини  помирає людина, за добу — 24. А в країні зареєстровано 500 тисяч таких хворих.

Репродуктивне населення віком 16—45 років — зона ризику і поширення ін’єкційної наркоманії, гепатиту В і С. Останній лікарським сленгом називають «ласкавим убивцею», тому що хвороба виявляє себе років за п’ять легким нездужанням. А з появою перших ознак лікуватися, як багато хто вважає, вже запізно. І людина помирає від цирозу чи раку печінки. За зростанням гепатиту С Україна — лідер у Європі.

Історія розповсюдження гепатитів густо встелена людськими життями. Пересічному громадянинові, щоб потрапити у держсистему лікування, потрібно багато місяців, а то й років поневірятися в ній. Дорогоцінний час втрачається, а потім уже пізно, і людина помирає.

У нашій країні й досі немає державної програми, яка б займалася профілактикою та ранньою діагностикою гепатиту та інших соціально небезпечних хвороб (ВІЛ, туберкульоз). Це можна зробити, використовуючи швидкі тести для проведення скринінгових досліджень серед організованих верств молоді. Такі тести визнано ООН, і у світі вони відомі вже 20 років. Цей медичний індикатор за кілька хвилин повідомляє про небезпеку для здоров’я пацієнта. Вартість одного тесту становить трохи більш як 200 гривень на чотири інфекції. І це тільки перший крок. Другим буде уточнення діагнозу і початок лікування за новими схемами із застосуванням нових ліків. Лікування хворого на гепатит С, наприклад, тепер коштує на місяць 1,2—1,5 тисячі доларів (воно за останні роки подешевшало разів у 10 завдяки новим поколінням ліків-дженериків). Але ця інформація малодоступна. Тому лікуються одиниці.

Із моєї практики з 22 пацієнтів, у яких було виявлено гепатити, поборотися за життя фінансово зміг лише один. Нещодавно помирав від гепатиту С мій пацієнт, у рідних якого не знайшлося грошей на лікування (теперішнє відвідування аптеки можна порівняти тільки з відвідуванням ювелірного магазину), і я, повертаючись із роботи, почувався нікому не потрібним безхатченком, до вмінь та знань якого нікому немає діла… Цієї весни у колеги помер син від гепатиту В. І ні я, і ні хто інший не зміг допомогти. Із Криму через відомі події його везли замість двох днів два місяці. Ціною жаги наживи стало людське життя, яке втратило ціну.

Той, хто не вірить, що немає нічого більш цінного, ніж життя людини, хай попрацює санітаром хоч два дні у приймальному  відділенні лікарні. А тих, хто подає документи на право перебування у коридорах влади, хоч раз на тиждень хай відправляють працювати… санітаром у морг видавати тіла померлих хворих, котрим наша зубожіла медицина допомогти не змогла. Щоб відчули біль близьких померлого кожною клітиною! Тоді, впевнений, кількість охочих іти у владу зменшиться.

Слід ухвалити закон, згідно з яким жоден чиновник, починаючи від клерка і до президента, не мав би права користуватися приватними клініками. Якщо ти на держслужбі, лікуйся в держлікарнях, і жодних градацій з медичного обслуговування з наданням віп-палат та віп-послуг. Хай можновладці та їхні діти лікуються в тій системі, яку створили для пересічних громадян. Тоді, можливо, у закладах охорони здоров’я буде порядок. І з’явиться надія на поновлення безкоштовних профілактичних медичних оглядів, які на сьогодні канули в Лету.

Наш національний генофонд вимирає. Його вбивають байдужість і дурість чиновників. Їхні вседозволеність та безкарність. І якщо нічого не змінити, через кілька десятків років нашим можновладцям ніким буде керувати.

Щоб суспільство одужало у країні, де живуть мільйонери і мільярдери рейтингів Форбс, пропоную хоч кільком з них поставити своїм завданням збереження українського генофонду і фінансування програми боротьби з небезпечними хворобами для звичайних людей, щоб надати їм хоч якісь соціальні гарантії щодо виживання. Гасло «Здоров’я народу — багатство країни» має стати національною ідеєю, яка здатна об’єднати всіх.

Віктор БОЖИЙ,
  лікар,  для «Урядового кур’єра»