1 вересня набув чинності Закон «Про трансфертне ціноутворення». З його допомогою податківці зможуть контролювати зовнішньоекономічні операції на суму від 50  мільйонів гривень на рік. Документ має вдарити по руках нечесних бізнесменів, а точніше — зруйнувати схеми оптимізації, коли український товар експортується пов’язаній структурі-нерезиденту (за кордон) практично за собівартістю, а потім продається за ринковою ціною. Так, гроші осідають у державах з низьким рівнем оподаткування, де податок на прибуток на 5 і більше відсотків менший, ніж в Україні, а вітчизняна скарбниця недоотримує надходжень.

Щоб контроль не був формальним

Ще на етапі розгляду проекту цього закону в парламенті міністр доходів і зборів Олександр Клименко озвучив принципову позицію міністерства: прибуток має оподатковуватися в тій країні, де розташовані виробничі потужності. І наголосив після його ухвалення: документ протидіятиме неконтрольованому виведенню капіталу не лише в класичні офшори, а й у низькоподаткові юрисдикції та держави, де діють пільгові режими оподаткування. Також, зауважував він, контролюватимуться операції між пов’язаними особами всередині країни, але тільки з тими суб’єктами господарювання, які задекларували збитки за попередній звітний рік, застосовують спеціальні режими оподаткування чи користуються податковими пільгами.

Міністр констатував, що в законі враховано пропозиції бізнесу, які дають змогу вдосконалити механізм контролю за трансфертним ціноутворенням (ТЦ), але не нівелюють суті самої ініціативи. Зокрема з документа вилучено норму щодо обов’язкової подачі первинних документів під час звітування про контрольовані операції. Вони можуть бути надані лише за запитом Міндоходів під час перевірки. А ще бізнесу дали перехідний період  щодо штрафів. Так,  останні у період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014-го застосовуватимуться символічно — в розмірі 1 гривні.

А надалі таки застосовуватиметься 5-відсотковий штраф (від суми контрольованої операції) за неподання звітності, хоч підприємці ще під час обговорення законопроекту назвали його драконівським. Цю норму, за словами міністра, збережено для того, щоб  контроль за ТЦ не перетворився на формальність.

Не зволікайте 

Серед інших норм, які залишилися, — термін подачі звітності з ТЦ до 1 травня. З огляду на те, що закон набув чинності в цьому році, звітувати треба буде вже в наступному до цієї дати. Хоч раніше планували інший рік — 2015-й. Так бізнесу не дали додаткового часу, щоб підготуватися до складання і подачі документів з ТЦ. 

Чи встигнуть тепер підприємці підготуватися? Що ще може ускладнити життя платникам податків? По відповіді «УК» звернувся до керівника податково-юридичного департаменту компанії «Делойт» Вікторії Чорновол, яка брала активну участь в обговоренні закону на стадії проекту.  

За її словами, справді впровадження закону вже з 1 вересня 2013-го стало несподіванкою для бізнесу. По-перше, тому, що закон набув чинності в середині року (такої практики ще не було в жодній країні, де є законодавство з ТЦ), по-друге,  брак часу для підготовки до виконання документа. У міжнародній практиці, зокрема й у Росії, передбачався значно триваліший період на адаптацію та підготовку компаній до нових правил. Адже йдеться про велику аналітичну роботу, для якої потрібні знання не лише вимог українського законодавства, а й міжнародного досвіду. 

На практиці впровадження закону з 1 вересня означає, що всю необхідну звітність щодо контрольованих операцій потрібно буде підготувати до 1 травня 2014-го. З огляду на практику інших країн, часу в компаній не так уже й багато. Але якщо не зволікати і починати вже зараз діяти у правильному напрямку, то можна встигнути підготувати всі необхідні звіти й уникнути штрафних санкцій.

Водночас, каже В. Чорновол, дивлячись на досвід Росії, де вимоги щодо підготовки звітності дуже схожі, в українських компаній також можуть виникнути складнощі. Бо нині мало хто розуміє, як правильно це потрібно робити. Ще навіть не затверджено форму звітності. Компанії намагатимуться виконувати всі вимоги трансфертного законодавства, проте, вважає вона, доцільно хоч би на перших порах залучати експертів зі сторони. Адже такі процедури досить складні, і їх теоретичне вивчення не дасть очікуваних результатів, а подібної практики та знань в Україні немає.

Щодо кваліфікації тих, хто перевірятиме бізнес із ТЦ, експерт зауважила: Міндоходів створило окремий відділ для контролю за перевірками у сфері ТЦ. Нині переймають досвід інших країн. Це вкрай важливо, адже за недостатньої кваліфікації перевіряючих можливе різне трактування норм законодавства. Та брак часу для запровадження правил ТЦ може позначитися на рівні підготовки не лише бізнесу, а й податкових органів, зокрема на місцях.

Не менш важлива наявність баз даних, якими користуватимуться бізнес і контролери. Підприємці просили передбачити в законі, щоб податківці використовували ту інформацію, яку компанія могла отримати на момент порівняння цін, а не ту, яку на момент перевірки матимуть податківці.

На запитання, чи дослухався законодавець до підприємницького кола, В. Чорновол зауважила, що в законі прописано: бізнес та податкові органи користуватимуться одними й тими самими джерелами інформації під час визначення трансфертних цін. Нині це насамперед стосується цінових баз даних, про які найбільше говорять. Проте порівняння інформації про ціни передбачає лише один метод (порівняльної неконтрольованої ціни) із п’яти запропонованих законом. На практиці він використовується дуже рідко (лише у 10—15% випадків). Три з п’яти методів, які найчастіше використовуються, грунтуються на порівнянні рентабельності компаній. Саме для цих трьох методів можна застосовувати міжнародні бази даних, наприклад «Amadeus» і «Ruslana». У цих базах — детальна інформація про фінансову звітність компаній, і переважно на них орієнтується бізнес в інших країнах, де правила ТЦ діють багато років. 

Якщо подивитися на досвід Росії, констатує вона, необхідність використання баз даних не передбачено законами чи нормативно-правовими актами. Такої практики було досягнуто за домовленістю російських податківців та бізнесу. В Україні такого консенсусу поки що не досягнуто. Проте оскільки нині це єдиний на ринку ефективний механізм застосування більшості методів ТЦ, сподіватимемося, що ці бази використовуватимуть і в Україні.

Читайте також: Бізнесу стане легше?

Бракує довіри?

Закон дає змогу підприємцеві на певний строк узгоджувати з податківцями ціни, за якими він укладатиме контракти. Якщо сторони домовляться і бізнес дотримуватиметься заявленого, то ця процедура убезпечить підприємців від додаткових податкових нарахувань. За даними деяких експертів, ця процедура не безкоштовна.

За словами В. Чорновол, зокрема в Росії чи Німеччині ціну за процедуру узгодження цін у контрольованих операціях установлено законом. В Україні на даний момент жодні нормативні документи не передбачають встановлення такої плати. Хоч очевидно, що перевірки податкових служб потребуватимуть значних ресурсів.

Водночас, констатує вона, складність узгодження цін полягає не у вартості. Основна проблема в тому, що така процедура передбачає великий ступінь довіри між податковими органами та компанією, якій потрібно надати повну інформацію про себе і розкрити підхід до формування цін в операціях із пов’язаними особами. На практиці більшість компаній просто не готові до такого кроку. Тож саме від довіри залежатиме, чи запрацює ефективно цей механізм в Україні.

Тричі подумати…

В Інтернеті описується чимало способів уникнення звітності з ТЦ. Наведено види зовнішньоекономічних операцій, які не підпадуть під правила ТЦ. В. Чорновол визнає, що існують схеми, які формально надають можливість обійти закон та уникнути додаткових податкових зобов’язань. Але одразу застерігає: ці схеми непрозорі. І якщо на перших порах вони можуть спрацювати, то у довгостроковій перспективі компанії, що їх використовують, ризикують потрапити під штрафні санкції. А останні за неподання інформації щодо окремих операцій дуже відчутні.

Вона зауважує, що багато компаній в Україні прагнуть виходити на міжнародні ринки та залучати міжнародний капітал. Тож мають відповідати певним бізнес-критеріям, щоб мати достойний вигляд перед іноземним інвестором. Застосовування вищезазначених схем означає непрозору діяльність, отже, і проблеми з дешевим фінансуванням. Бізнес завжди має вибір: заощадити на податках або вести чесну діяльність та розраховувати на інвестиції.

ОФІЦІЙНО

Свої запитання «УК» надіслав і в прес-службу Міндоходів. В офіційній відповіді зазначено, що всі фахівці Міндоходів, до повноваження яких входить здійснення податкових перевірок, зокрема питань ТЦ, мають достатній рівень професійної підготовки. Водночас міністерство здійснює підготовку та підвищення кваліфікації фахівців безпосередньо за напрямом контролю ТЦ. Зокрема йдеться про участь у навчальних заходах, що їх проводили Американська торгова палата в Україні, провідні консалтингові фірми.

Щодо баз даних, то відповідно до п.п. 39.5.3.1 ст. 39 закону, під час здійснення податкового контролю за ТЦ Міндоходів використовує офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до п.п. 39.5.3.3 ст. 39 закону, якщо платник податків з метою визначення ціни контрольованої операції використав джерела інформації, визначені цим законом, Міндоходів зобов’язане використовувати ті самі джерела інформації, якщо не доведено, що платник податків мав використати інші офіційні джерела інформації.

Нині Міндоходів розробляє порядок і процедуру узгодження цін у контрольованих операціях, а також форму звіту. Аналізують аналогічні звіти, що використовуються у Росії, Казахстані, інших країнах і буде враховано найкращий досвід.