Росія намагається переконати світ, що ситуація в Криму чудова, що російська окупаційна влада турбується про людей, розбудовує інфраструктуру півострова. Проте насправді в діях Москви лише одна мета — якомога швидше мілітаризувати Крим. Про це заявила перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова під час онлайн-дискусії «Крим у полі зору: шлях до деокупації», яка відбулася за сприяння Центру європейських досліджень Вільфреда Мартенса. 

Москва мститься за «Кримську платформу»

«Росія намагається легітимізувати окупацію, застосовуючи всі можливі гібридні засоби, щоб сформувати фейкову реальність і показати, мовляв, Крим — це рай російської слави», — сказала Еміне Джапарова. На її думку, питання окупації Кримського півострова поступово втрачає актуальність на міжнародному порядку денному через те, що Росія всіма силами намагається його замовчувати, і також через резонансні події у світовій політиці, зокрема такі, які відбуваються в Білорусі чи Афганістані. 

Саме для того, щоб проблеми Криму залишалися в центрі міжнародної уваги,  було створено ініціативу «Кримська платформа», установчий саміт якої відбувся в Києві 23 серпня і на який прибули представники понад 40 держав. Затримання та арешт заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла та ще чотирьох кримськотатарських активістів, які сталися 3 і 4 вересня в Криму, то «прямий акт помсти» російської влади за проведення установчого саміту «Кримської платформи», вважає Еміне Джапарова. Вона нагадала, що Наріман Джелял був серед учасників саміту «Кримської платформи». «Він залишився жити в Криму, бо хотів бути поруч зі своїм народом. Тепер він в ув’язненні», — сказала дипломатка. Російська окупаційна влада Криму звинувачує Нарімана Джеляла, Ельдара Одаманова, братів Азіза та Асана Ахметових і Шевкета Усеінова в організації підриву ділянки газогону біля селища Перевальне 23 серпня — нібито на замовлення українських спецслужб. 

За словами Еміне Джапарової, заарештованим кримськотатарським активістам може загрожувати щонайменше 10—15 років тюремного ув’язнення. «Ми хочемо поінформувати про це якомога більше наших партнерів, включно з країнами, які приєдналися до «Кримської платформи», — сказала перша заступниця міністра. Вона наголосила, що публічність — це єдиний спосіб, щоб допомогти цим людям, бо слугує хоч якоюсь гарантією, що їх не вб’ють у тюрмі. 

«Це марафон, а не спринт»

У Євросоюзі вважають, що поширювати наративи про те, що відбувається в Криму, — надзвичайно важливо. «Окупація Криму — це не проблема України, це міжнародна проблема, бо анексія Росією Кримського півострова стала кричущим порушенням міжнародного права», — заявив виконавчий директор з питань Східної Європи та Центральної Азії Європейської служби зовнішньополітичної діяльності Вільфреда Мартенса Міхаель Зіберт. Так, під час саміту «Кримської платформи» усі країни-учасниці зробили дуже чіткі заяви щодо того, що ніколи не визнають окупацію Криму, бо ці дії російської влади були грубим порушення міжнародного порядку. 

«Ми вважаємо, що «Кримська платформа» має використовуватися для координації, обміну інформацією та формування спільної позиції щодо того, що відбувається в Криму», — переконаний Міхаель Зіберт. Він наголосив, що деокупація Криму — це довготермінові зусилля. «Ми маємо розуміти, що це радше марафон, а не спринт, і тут надзвичайно важливо мати арсенал інструментів, за допомогою яких ми могли б працювати над цим конфліктом. «Кримська платформа»  буде тим інструментом, яким готовий користуватися ЄС», — наголосив представник Єврокомісії. 

Що станеться в Криму після Путіна

Ситуація з правами людини в окупованому Криму потребує особливої уваги міжнародної спільноти, каже Міхаель Зіберт. Він висловив сумнів, що до тих представників російської окупаційної влади, які безпосередньо причетні до арештів, зникнень, тортур і несправедливого судочинства, буде застосовано новий рамковий санкційний режим ЄС за порушення прав людини у світі. Цей режим було схвалено у грудні 2020 року. Він передбачає застосування санкцій як до державних, так і недержавних суб’єктів, осіб та організацій. «Поки що серед країн-членів існує розуміння, що цей механізм застосовуватимуть за дуже тяжкі порушення прав людини, наприклад, проти осіб, які відповідальні за цілеспрямовані масові вбивства тисяч людей», — пояснив Міхаель Зіберт. За його словами, нині ситуація на Кримському півострові «на щастя, не на тій стадії». «Я кажу це не для того, щоб применшити порушення прав людини в Криму», — пояснив чиновник, додавши, що рішення про застосування санкційного механізму ухвалюється не в Брюсселі, а одностайним рішенням 27 країн-членів. 

Деокупація Криму великою мірою залежить від поведінки Росії, і тут постає запитання: чи можна повернути Крим, поки Путін перебуває в Кремлі? Відповідь на це запитання одна — ні, вважає політичний директор Центру європейських досліджень Вільфреда Мартенса Роланд Фройденштайн. «Мета комунікації з Путіним сьогодні може бути лише одна — намалювати перед ним «червоні лінії» і пояснити, яка відповідальність настане, якщо він наважиться їх перетнути», — переконаний експерт. 

Найкращим доказом цього слугують західні антиросійські санкції, які свого часу зупинили Кремль у його планах створити так звану Новоросію. «Тож поки Путін при владі, ми не побачимо фундаментальних змін ні в Криму, ні на Донбасі. Ми маємо думати над тим, що трапиться після Путіна, коли, можливо, Росія буде схильнішою до співпраці», — вважає Роланд Фройденштайн. Захід не може змінити режим у Росії чи вплинути на нинішній російський уряд, але він зобов’язаний виробити новий підхід до Москви. «І він має починатися з підтримки демократій і демократичних рухів, які межують із Росією, таких, скажімо, як в Україні і навіть у Білорусі», — переконаний аналітик.