«Ну просто немає ради на те паління, — бідкається Мало?шпаківський сільський голова Рівненського району Михайло Войтович, — і просимо, й попереджаємо, і розтлумачуємо, — і все, наче об стіну горохом, — палять!» А ось у сусідній Польщі громади знаходять принципово інше розв’язання глибоко осінньої проблеми: там у листопаді тільки й бачиш, як люди пакують листя в мішки. Приміром, у 20-тисячному містечку Зельонка, що під Варшавою, прямо в приміщенні уряду гміни є конкретне оголошення: «Тут можна отримати мішки на листя».
«Так, ми не лише безкоштовно видаємо людям мішки, а й реагенти для компостів, які може зробити з листя кожен охочий, щоб потім використати їх на своєму городі, — розтлумачив бургомістр Гжегож Дудзік. — Переважну ж більшість цього безкоштовного багатства здаємо на фірму, яка виготовляє компости вже промисловим способом». Житель містечка 60-річний Пьотр Кошевський, який саме прийшов по мішки, зауважив: «Раніше я теж палив суху траву та листя, тепер сам роблю компости, якими підживлюю городину. Та й, зрештою, приємно, коли в місті чисто».
Не цурається власноруч робити компости і наймолодший у Польщі 27-річний бурмістр міста Страховіце, який використовує їх для підживлення фруктових дерев на своїй заміській дачі. Так небайдужі люди перетворили свою багаторічну проблему на перевагу. Дарма, що польські функціонери частенько зауважують: самоврядування є рівно стільки, скільки є в бюджеті громади грошей. Бо якраз у цьому випадку з ними можна всерйоз посперечатися. Тут, вочевидь, зовсім не потрібні гроші, достатньо бажання позбутися стереотипів і отримати користь із того, що лежить під ногами. Без високих фраз і Паризьких кліматичних угод.
До речі, український Закон «Про охорону атмосферного повітря» (ст.16, 22) забороняє спалювати листя. Адміністративний же кодекс навіть передбачає за це відповідальність: до того ж при спалюванні листя необхідно повідомляти екологічну інспекцію, поліцію, служби оперативного реагування та органи місцевого самоврядування.
Втім, як бачимо, заборони в Україні не спрацьовують. А якби місцевому самоврядуванню, як у Польщі, вдалося очолити (чи, принаймні, підштовхнути) зміну радянських традицій, хронічна листяна отрута легко перетворилася б на порятунок. А міста й села зняли б із себе непривабливе вбрання і додали б європейськості власному іміджу. Запасаймося мішками, панове?! Бодай на наступний рік, якщо у цьому не спромоглися.